У цій статті ви знайдете проаналізовані питання щодо того, як військовослужбовцю перевестися до іншої частини. Здавалося б, у чому питання? Пиши рапорт і переводься! Однак реалії життя доводять, що не все так просто. Тож будемо розбиратися, як відбуватиметься переміщення з частини в частину, що може стати цьому на заваді та як сьогодні подібні питання вирішуються у правовій і судовій площині чинного законодавства України.

Почнемо ми з того, що повинен містити в собі Рапорт про переведення, ознайомитися з яким можна в додатку 1 до цієї статті.

Переміщення можливе за кількома підставами:

1. За законом (необхідністю, наприклад, доукомплектування в особливий період тощо).

2. За  рішенням командира (або вищого керівництва):

2.1. За вашим погодженням.

2.2. Без вашого погодження.

3. За власним бажанням.

Порядок переміщення військовослужбовців визначено Положенням про проходження громадянами України  військової  служби у Збройних силах України (далі по тексту «Положення»), затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008. Положенням визначено, що це є:

– нагальна поточна необхідність і планове переміщення (контракт та міжнародна служба),

– службова необхідність.

У всіх цих випадках Положення надає повноваження вищому командуванню приймати відповідні рішення й доводити їх до відома військовослужбовця.

Повноваження приймати рішення й видавати відповідні накази про переміщення офіцерського складу між військовими частинами, оперативними командуваннями, з’єднаннями, видами ЗСУ нормативно віднесено до тих посадових осіб, яким підпорядковані ці з’єднання, оперативні командування, військові частини та інші сили ЗСУ, крім посад, що належать до повноважень вищої посадової особи. Для представників офіцерського складу є певні обмеження, якщо вони відносяться до офіцерів-випускників вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти. У таких випадках протягом року вони не підлягають переміщенню по службі, виключення становлять випадки:

1) у зв’язку зі службовою необхідністю для комплектування Сил негайного реагування Збройних Сил України;

2) в разі неможливості проходження військової служби на займаній посаді за станом здоров’я, відповідно до висновку (постанови) військово-лікарської комісії;

3) якщо займана посада підлягає скороченню внаслідок скорочення штатів або проведення організаційних заходів;

4) за сімейними обставинами – на особисте прохання;

5) у зв’язку з призначенням на нижчу посаду в порядку дисциплінарного стягнення;

6) у зв’язку з перебуванням у відносинах прямої організаційної та правової залежності з особами, які є близькими особами ( абзац 4 частини 1 статті 1 Закону України «Про запобігання корупції»);

7) у разі потреби доукомплектування в особливий період посад, передбачених штатами воєнного часу (пункт 111 Положення).

Підстави для переміщення:

 Чинне законодавство України визначає такі підстави:

1. Службова необхідність.

Вона завжди пов’язана з комплектуванням підрозділів негайного реагування Збройних сил, що обумовлено поточною ситуацією та під час особливого, зокрема, воєнного стану.

2. Організаційно-штатні заходи.

Будь-які штатні питання: скорочення штату, розширення, планові заміни, непридатність або неможливість виконувати певні посадові обов’язки, керівні дії тощо.

3. Службова характеристики.

Мова йде про призначення на нижчу посаду в порядку дисциплінарного стягнення.

За вищевказаними трьома пунктами ініціатива щодо переміщення належить командуванню Збройними силами, з огляду на потреби держави, наявності особливого стану в країні. Ідеться про зовнішні фактори, які формують прийняття певних рішень із боку вищого управлінського керівництва, а також, коли дії особи-військовослужбовця, порушують законодавство, Устави чи військову дисципліну.

4. За станом здоров’я.

У цьому випадку обов’язковою умовою є наявність висновку ВЛК й ініціатором може виступати як командир певного підрозділу, частини тощо так і військовослужбовець. Якщо ініціатива переміщення належить військовослужбовцю, він подає рапорт і всі підтверджуючі документи та скарги на погіршення стану здоров’я. Більш детально про це радимо прочитати у відповідній статті на сайті, де ця тема ретельно розібрана й описана.

Якщо ініціатива належить командуванню чи керівництву, то наказ про призначення ВЛК щодо військовослужбовця видається саме ними

5. За сімейними обставинами.

За цією підставою користуємося Положенням про проходження громадянами України військової служби в ЗСУ та звертаємося до статті, яка присвячена саме цій темі. У ній детально розібрано нюанси, процес і судову практику, оскільки як для звільнення, так і для переміщення, вимоги за документами будуть однакові.

А тепер більш детально зупинимося на пунктах 4 і 5.

Переміщення за станом здоров’я регламентується Положенням про військово-лікарську експертизу у Збройних силах України, що затверджене Наказом МОУ № 402 від 14.08.2008 р.

Обов’язково приділіть увагу тому, що буде написано в довідці ВЛК, бо, згідно пункту 82 Положення, для переміщення слід мати висновок від комісії про один із таких станів:

1. Стан «непридатний» для військової служби – цілком чи частково. Наприклад: 

– непридатний до навчання на певну військову спеціалізацію;

– непридатний до несення певної служби (а не взагалі служби в лавах Збройних сил);

– непридатний до служби на певних засобах (підводний човен, літак тощо);

– непридатний до служби у миротворчому персоналі або у військовому резерві;

Подібна непридатність може виникнути під час несення військової служби як у мирний час, так і під час воєнного стану, внаслідок отримання певної травми або значного зменшення певного виду військової техніки для воєнних дій та будь-які інші зовнішні обставини, що прямо впливають на факт отримання військовослужбовцем  стану «непридатний».

2. Стан «потребує».

– потребувати можна звільнення від походів із переоглядом через 3–6 місяців, але при цьому особа може виконувати штабну чи офісну роботу;

– потребує протезування та/або ортезування, але придатний до виконання інших видів військової служби.

3. Стан «обмежено придатний».

«…Одночасно з постановою ВЛК в індивідуальному порядку з урахуванням військової спеціальності, займаної посади, віку, роботи, що фактично виконується, пристосованості до неї того, хто пройшов медичний огляд, у постанові в довільній формі вказується, які види служби та роботи протипоказані цій особі. Особи, визнані обмежено придатними до військової служби, – непридатні до служби у високомобільних десантних військах, плавскладі, морській піхоті, спецспорудах. Військовослужбовці, визнані обмежено придатними до військової служби, придатні до служби у частинах (підрозділах) забезпечення, військових комісаріатах, установах, організаціях, навчальних закладах» (підпункт «г» пункту 20 Положення).

4. Стан «тимчасово непридатний».

Тимчасово непридатним можна бути до певного виду діяльності або мати прописані протипоказання до чогось (наприклад, до виходу в море на підводному чи надводному човні). Але інші види військової служби особа може нести.

Тому такі висновки ВЛК слугуватимуть необхідності забезпечити переведення військовослужбовця до іншої військової частини, на інший вид діяльності, пройти навчання та приступити до військової служби в іншій спеціалізації, виді діяльності тощо.

Усі заявлені вище пункти щодо стану здоров’я військовослужбовця говорять про те, що така особа може виконувати не активну бойову роботу, а, наприклад, роботу у штабі, роботу, пов’язану з технічним віддаленим забезпеченням, у військкоматах, у підрозділах, пов’язаних із навчанням, як викладач і т. і.

Як наслідок, обмежена придатність може потягти за собою й питання відповідності посаді, що обіймає, якщо йдеться про посадову особу, про командира, заступника, керівника певного підрозділу (тобто виникне організаційно-штатна підстава для переведення).

Тепер кілька  ремарок  щодо  обґрунтування та наслідків переміщення за сімейними обставинами:

Підстави, документальне оформлення та процедуру для звільнення за сімейними обставинами було розглянуте в тематичній статті на цьому сайті. На відміну від звільнення, для переміщення «Положення про проходження громадянами України військової служби у ЗСУ» містить норму «на особисте прохання військовослужбовця». Можливо в мирний час буде більше шансів для задоволення «особистого прохання», однак в особливий час чи під час воєнного  стану це малоймовірно.

Вимога Положення про проходження громадянами України військової служби в ЗСУ для подібної підстави прописана так: перерахувати та деталізувати обставини, за яких військовослужбовець бажає змінити місце служби. При цьому підлягають доведенню обставини того, що інші родичі (батьки чоловіка/дружини) не можуть надати таку допомогу особі, яка потребує турботи.

Тому, на наш погляд, в умовах воєнного стану подібна норма законодавства вимагає від військовослужбовця дещо більш прискіпливого й відповідального відношення до вибору умови для переведення «за сімейними обставинами». Тут вам прийдеться не лише описати та підтвердити документами  особливості сімейного стану, що виник, а й довести факт того, що більше нема кому реально надати допомогу/турботу/дії, яких потребує сім’я /член родини й забезпечити це можете лише ви.

Тобто, прийдеться зібрати й надати докази/документи/свідчення, що майновий фізичний чи родинний стан і наявність родичів  є саме такі, що унеможливлюють надання потрібної допомоги члену родини й лишаєтесь саме ви й тому вас ЗОБОВ’ЯЗАНІ перевести до іншої частини.

Був випадок, коли військовослужбовець звернувся із рапортом на переміщення за сімейними обставинами до військової частини за місцем проживання батька-інваліда, після чого командування вирішило його звільнити за статтею 26 ЗУ «Про військовий обов’язок та військову службу».

Які документи слід надати? Довідку про сімейний стан, акт обстеження житла, медичні документи, свідоцтво про народження чи смерть, довідку про інвалідність, висновки спеціалізованих медичних комісій, довідку з центру зайнятості чи опікунського центру, рішення суду та будь-які інші документи, виходячи з фактичної ситуації. Тут може бути практична порада: цінуйте свій час та довіряйте фахівцям, отримавши консультацію юриста.

Якщо переконати командування не вдається, то можна скористатися правом на 10-денну відпустку й зайнятися збиранням документів, підтверджень, отриманням відношення.

Що таке відношення? Це документ від командира підрозділу, куди ви переводитеся. У ньому повинно бути зазначено, що та частина, куди ви хочете/плануєте перевестись дійсно має вакантну посаду, яку ви плануєте зайняти. Необхідно, щоб вакантне місце відповідало вашому фаху чи військово-обліковій спеціальності. Відношення – це згода командира іншої частини вас прийняти. І лише після цього ви подаєте  відповідний рапорт своєму командиру.

Відношення буде братися до уваги командиром вашої частини, однак ніде не написано, що цей документ повинен забезпечити його обов’язкове виконання. Якщо ж такого документу у вас немає, а переміщення, все ж таки, повинно відбутись, керівництво самостійно обирає частину призначення й ви будете про це повідомлені.

Законодавство визначає підстави, коли командування ЗОБОВ’ЯЗАНЕ видати наказ по ваше переміщення. Для цього є три підстави:

1) стан здоров’я військовослужбовця або за стан здоров’я членів його сім’ї (за рапортом та за наявності відповідного медичного висновку);

2) потреба догляду за непрацездатними чи хворими батьками, дружиною (чоловіком) чи особами, які виховували його з дитинства замість батьків і були визнані опікунами (за рапортом та документами, які підтверджують потребу в постійному сторонньому догляді за ними);

3) переміщення дружини (чоловіка) військовослужбовця, які проходять військову службу за контрактом, на нове місце служби в порядку, визначеному пунктом 114 «Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних силах України».

При наявності хоча б однієї з цих підстав, командування, згідно з законом, має здійснити переведення, не потребуючи вашого погодження.

Також пункти 82 й 111 Положення встановлює переміщення без згоди військовослужбовця за підставами сімейного характеру, за станом здоров’я, організаційними змінами, у зв’язку з перебуванням із близькими особами у відносинах прямої організаційної та правової залежності (наведений перелік не вичерпний). Однак у деяких випадках, згідно з пунктом 112 Положення, військовослужбовець може не надати згоду на переміщення в таких випадках:

– неможливість проходження військової служби в місцевості, до якої його переміщують, відповідно до висновку (постанови) військово-лікарської комісії;

– неможливість проживання членів сім’ї військовослужбовця за станом здоров’я в місцевості, до якої його переміщують, відповідно до документів, які це підтверджують;

– потреба у догляді за непрацездатними чи хворими батьками, дружиною (чоловіком) або особами, які виховували його з дитинства замість батьків і були визнані опікунами та мешкають окремо від сім’ї військовослужбовця, відповідно до документів, які це підтверджують.

Тобто, ці підстави є ЗОБОВ’ЯЗАННЯМ для командування вас перевести.

Тому, якщо вас переміщують за наказом командування на підставі пункту 112 Положення, то ви маєте право відмовитись і залишитись нести службу у своїй частині. У всіх інших випадках ви мусите виконати наказ про ваше переміщення.

Коли мова йде про переміщення за вашою вимогою, тобто за власним бажанням, то ви подаєте рапорт про переміщення. Це ваше право й обов’язок командування цей рапорт розглянути й винести рішення.

Якщо командування розглянуло ваш рапорт і винесло позитивне рішення, то про це видається відповідний наказ. При цьому слід розуміти, що в подібних випадках право командира задовольнити ваше прохання чи ні, крім тих ситуацій, коли закон вимагає обов’язковості переміщення.

Однак і в таких випадках можуть бути непорозуміння.

Командування може не розглянути поданий вами рапорт. Чітко встановлених термінів на розгляд у законодавстві не встановлено. І це проблема. Тому ми вважаємо, що термін розгляду повинен бути аналогічним строку розгляду заяв громадян, тобто не перевищувати 30 календарних днів.

Треба чітко розмежовувати, в якому випадку вас не переводять, коли зобов’язані перевести, а коли наступають підставами, при яких командир має право (а не обов’язок) здійснити переведення. Окреме питання, коли не розглядається, тобто ігнорується поданий вами рапорт. Розглянемо всі ці моменти.

Якщо є чітка підстава для переміщення військовослужбовця, визначена в законодавстві України, підтверджена документами, але переміщення не відбувається, бо не прийняте відповідне рішення, не виданий наказ на підставі цього рішення, або наказ є, але він не виконується, чи ваш рапорт не розглядається. Найпростіше, що в цьому випадку можна зробити, подати скаргу до вищого органу, або відразу до кількох:

1) військової служби правопорядку ЗСУ,

2) Генерального штабу,

3) Міністерства оборони України.

Щодо строків розгляду скарги, то вони прописані в законодавстві – 30 календарних днів і ще додатково 15 днів, але лише у випадках, коли вивчення обставин потребує додаткового часу. Тобто максимум 45 днів. За результатами розгляду скарги ви отримаєте або позитивну відповідь, або негативну. У будь-якому випадку ви отримаєте відповідь.

І це добре, бо є чіткі вимоги до відповіді. Вона повинна бути обґрунтована й містити посилання на закон. Тому, якщо відповідь на вашу скаргу необґрунтована, не відповідає нормам законодавства, не вирішує ваше питання, то таку відповідь можна оскаржити в суді. Позов буде стосуватись не дій чи бездіяльності певних посадових осіб, а саме правомірності чи законності того, що написано у відповіді на вашу скаргу. Тут вже будуть розглядатись питання застосування матеріальних норм права й закон буде на вашому боці. Принаймні судова практика свідчить саме про це. Головне не проґавити строк подачі скарги до суду й правильно обрати суд – адміністративний чи загальної юрисдикції. Якщо оскаржуєте документ, то адміністративний, а якщо діяння певної особи й захист своїх прав – то загальної юрисдикції.

Окрім скарги, можете скористуватись зверненням до суду на бездіяльність посадової, уповноваженої особи. Але це вимагає часу й може бути не настільки ефективним, щоб прискорити вирішення питання одразу.

Якщо ж наказ є, але не виконується, то, окрім скарги й розголосу, ви маєте можливість скористатись статтею 403 Кримінального кодексу України й подати заяву про злочин, яким є невиконання наказу. Однак доведення цього буде покладено саме на вас як заявника, вам доведеться пояснити, в чому полягає невиконання наказу керівною особою.

Усі скарги, заяви, позови, рапорти, звернення слід готувати у двох примірниках, на одному з яких буде відмітка для вас, коли ви його подали, за яким номером/датою прийнято заяву й це буде підтвердженням. Якщо можливості подати особисто у вас немає, це можуть зробити від вашого імені довірені особи, рідні, адвокат.

Також, при наявності електронного ключа й доступу до Інтернету, ви можете подати скаргу чи будь-який інший документ через електронну пошту, скориставшись підтвердженням вашого ЕЦП. І тоді підтвердженням буде електронний лист на офіційну пошту адресата.

Як бачимо, варіанти є, треба тільки розібратись, що подавати, куди саме й достовірно викласти суть ситуації в документі.

Додатково можна надати розголосу через журналістів і засоби масової інформації. Та, тут слід пам’ятати про відповідальність за недостовірні дані чи наклеп. Тому, якщо ви вирішили вдатись до розголосу через ЗМІ, краще порадитися з юристом, як саме правильно це зробити. Бо репутаційні питання й питання моральної шкоди є досить важливими.

А тепер познайомимо вас з результатами кількох судових справ.

Справа № 400/1537/19.

Апеляційна скарга про визнання одного з пунктів наказу протиправним. За цим пунктом особу перевели хоч і на вищу посаду, але в іншу місцевість.

Що в цій справі цікавого? Те, що суд першої інстанції не задовольнив позов військовослужбовця, мотивуючи тим, «…що рапорт позивача не містить посилань на підстави неможливості його переміщення на вищу посаду в іншу місцевість. Згідно висновків суду першої інстанції, позивачу необхідно було надати разом з рапортом документи, що підтверджують, що його діти за станом здоров`я не можуть проживати в місцевості, до якої його переміщують. Оскільки таких документів не було надано, тому відповідачем обґрунтовано прийнято спірний наказ».

Тому важливо додавати або зазначати у своїх скаргах, зверненнях, рапортах усі умови, обставини та посилання на те, що такий документ буде наданий протягом строку, необхідного для його отримання чи надсилання. Тому навести докази це добре, але їх бажано підтвердити хоча б копіями документів. Тоді все буде зрозуміло.

Отримавши таке рішення першої інстанції, позивач-військовослужбовець подав своє непогодження до апеляції й таки виграв суд. Суд мотивував своє рішення тим, що офіційно позивач подавав рапорт про своє непогодження з переміщенням, є копія цього рапорту з належними відмітками про отримання його командуванням і відповіді на цей рапорт надано не було.

Дуже важливо відповідально ставитись до формальностей щодо подачі документів. Це все буде свідчити на вашу користь. Шукайте цю справу в Єдиному реєстрі судових рішень і будете обізнані ще краще.

Справа № 260/1381/21.

Позов до адміністративного суду стосувався скасування наказу про переміщення, оскільки у позивача-військовослужбовця є батьки, яких слід утримувати, і згоду на переміщення керівництво військової частини від позивача не отримало.

Як гадаєте, чим захищався відповідач? А ось чим: «…позивач не надав документів, які б підтверджували факт утримання чи піклування за непрацездатною особою, яка потребує стороннього догляду посилання позивача на дані обставини є необґрунтованими».  Тож документальне й описове підтвердження  своїх слів – це дуже важливо!

Тому суд позивачу в задоволенні скарги відмовив.

Що робити в такій ситуації? Вона НЕ безнадійна. Просто особа не розібралася й подала до суду передчасно. Та втратила, як на нашу думку, час. Ситуація не змінилася, непрацездатна особа, що потребує догляду також залишилася. Просто тепер, військовослужбовець має зібрати документи й подати новий рапорт про переміщення в ту місцевість, звідки його перевели.

Ще одну справу можна прочитати повністю в Єдиному реєстрі судових рішень, але суть її наводимо.

Ще одну справу можна прочитати повністю в Єдиному реєстрі судових рішень, але суть її наводимо.

Справа № 820/2720/17.

Про обов’язок військової частини, після переміщення військовослужбовця на нове місце служби, проводити перевірку вислуги років для виплати відповідної надбавки.