Оформлення виплат у разі загибелі військовослужбовця, інвалідності, втрати працездатності
Сумна й болюча тема, однак сучасні реалії життя вимагають володіти інформацією про те, як оформити виплати за загиблого військовослужбовця. Законодавець постійно вносить зміни й коригує процедуру таких виплат, а ми тримаємо руку на пульсі цих змін, щоб надавати нашим читачам своєчасну й повну допомогу з реалізації та захисту своїх прав. Все буде Україна!
За загальною нормою в законодавстві України оформити таку виплату можливо в разі:
– загибелі (смерті),
– інвалідності,
– часткової втрати працездатності (без встановлення інвалідності військовослужбовців).
Одноразова грошова допомога виплачується рівними частками всім особам, які мають право на її призначення та отримання, після їхньої особистої заяви чи заяви їхніх законних представників. Перелік «усіх осіб», які мають право на частину такої виплати можна подивитись у ст. 161 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»:
– батьки,
– один із подружжя, що не одружився вдруге,
– діти, які не досягли повноліття,
– утриманці загиблого (померлого).
Кілька ремарок щодо отримувачів такої виплати:
«батьки» – щодо них, якщо на момент смерті військовослужбовця батьки (один із батьків ) були живі-здорові, подали вчасно документи на виплату, але виплати не встигли отримати й померли (чи помер), то така виплата буде включатись у їхню спадщину;
«один із подружжя, який не одружився вдруге» – саме на момент смерті військовослужбовця, документи на виплату та призначення виплати відбулося за час, коли особа вдруге не одружилася. Якщо виплату призначили, але не виплатили й у цей час людина одружилася, то вона не втратить призначену їй виплату;
«діти, які не досягли повноліття» – мають право на виплату, навіть за умови, що інший із подружжя одружився ще раз;
«утриманці загиблого (померлого)» – це ті, хто має право на пенсію в разі втрати годувальника відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених із військової служби та деяких інших осіб».
Якщо ви маєте офіційні документи, що підтверджує ваш статус батьківства, подружжя, свідоцтва про народження дитини, то питань не виникне. Але спірні питання зазвичай виникають тоді, коли відносини не врегульовані законом. Тож, розглянемо кілька таких моментів – «цивільний шлюб», «незареєстрована дитина», «дитина, народжена після смерті військовослужбовця».
Цивільні шлюбні відносини надавали право на виплату ОГД (одноразову грошову допомогу), але… Є одне «але». Це можливість беззаперечного подання документів на допомогу (виплату) до 25 серпня 2022 року і після.
До цієї дати, коли ви офіційно отримали рішення суду про факт вашого спільного проживання, то маєте право подати заяву та документи на отримання виплати. Якщо ж термін подання таких документів минув, то його слід поновити, знову ж таки через суд, і лише після цього подаватись на виплату. Тоді отримати її законним шляхом було цілком правомірно в повному обсязі.
Це підтверджує рішення судів та Єдиний державний реєстр судових рішень – справи 398/2444/22 та 240/5809/18.
Однак, внаслідок внесених змін до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» із 25 серпня 2022 року така можливість відсутня. Оскільки норма щодо «членів сім’ї» зникла із ст. 161 цього закону.
Законодавець залишив лише тезу про «один із подружжя…». За термінологією чинного законодавства України, «подружжя» це…. І тут ми з’ясовуємо, що законодавчо немає визначення терміну «подружжя». Однак існує ст. 36 Сімейного кодексу України де записано, що «права та обов’язки подружжя виникають на підставі шлюбу». Ч. 1 ст. 21 Сімейного кодексу України визначає, що «шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану». А ч. 2 ст. 21 СКУ безапеляційно додає, що «проживання однією сім’єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення в них прав та обов’язків подружжя».
І, начебто все зрозуміло: є реєстрація в РАГСі – є визнання шлюбу, нема – то й нема. Визначення терміну «подружжя» надає Академічний тлумачний словник, згідно з яким «подружжя – це шлюбна пара». Знову ж відсилка до терміну «шлюб», а шлюб це лише після реєстрації у відповідному державному органі РАГС.
Тож у цьому випадку порада може бути тільки така: офіційні шлюбні відносини можна зареєструвати навіть на відстані засобами цифрової системи «Дія». Дбайте про себе та один про одного!
Як мінімум, до моменту внесення змін до законодавства з питань повернення компенсацій, допомоги та інших виплат не лише одному з подружжя, а й тим, хто перебував у сімейних відносинах без реєстрації шлюбу. Про цей законопроект ви можете прочитати далі, а поки розглянемо питання «незареєстрованої дитини» на момент смерті військовослужбовця, та «дитини, народженої після смерті військовослужбовця».
Дорослі можуть не бути в шлюбі, можуть не проживати в сімейних відносинах без реєстрації шлюбу, хтось узагалі може бути одружений на людині, що не є біологічним батьком дитини. Але, якщо дитина народжена до моменту смерті військовослужбовця, він має бути визнаний біологічним батьком і вписаний у свідоцтво про народження дитини. У такому випадку питання відсутні. Мати, як представник дитини, що не досягла повноліття, має право подати заяву на ОГД.
У ситуації, коли у свідоцтві про народження батько не вписаний або вписані умовні дані, то без звернення до суду та встановлення факту батьківства не обійтися. Однак, якщо на момент смерті військовослужбовця дитина вже була народжена, то це спрощує подання заяви на ОГД. Хоч і затягує терміни. Тож спочатку ви маєте встановити факт батьківства, інколи навіть через експертизи й аналізи, але лише через суд. Отримавши рішення суду, ви (наприклад, мати, як законний представник дитини), під наглядом органів системи опіки, подаєте всі необхідні заяви та документи щодо нарахування дитині відповідної виплати. Але слід пам’ятати, що ці кошти не ваші. Вони належать вашій дитині, тож використовуйте їх розумно, щоб не зробити зле ні собі, ні дитині.
Суперечливішою ситуацією, з точки зору мотивації опонента в особі Міноборони України, виглядає та, коли дитина народилася після смерті військовослужбовця. Це питання є болючим для матері й проблемним у межах закону. Позиція Міноборони полягає в тому, що вони не визнають дітей, які народилися після смерті військовослужбовця як таких, що мають право на цю компенсаційну виплату. Мотивується це тим, що на момент смерті військовослужбовця факту наявності народженої дитини не було. Саме тому ми говоримо лише про судове рішення з цього питання, бо «полюбовної» розмови з Міноборони не буде. Висловлюються представники міністерства так: оскільки норми ст. 161 вищезгаданого Закону не містять окремої тези щодо дітей, народжених після смерті особи, то право на компенсацію мають лише члени сім’ї, що були народжені чи живі на момент загибелі військовослужбовця.
Після того, як Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» зазнав змін у частині переліку тих, хто має право на компенсаційні виплати, порушені норми ст. 22 Конституції України, згідно з якими, при прийнятті нових законів або під час внесення змін до чинних законів, не допускається звуження обсягу й змісту існуючих прав і свобод. Обґрунтовано вважаємо, що вільне особисте тлумачення норм закону, яке б звужувало чиїсь права, взагалі є неприпустимим.
Законом встановлено охорону майбутньої правоздатності. Це така правоздатність, яка ще не настала. Також, є норми, що регламентують охорону інтересів суб’єкта права, які ще не з’явилися.
«У правовій доктрині протягом усього часу існування інституту охорони прав зачатих, але не народжених дітей (насцитурусів), продовжується дискусія щодо питання про їхню цивільну правоздатність, яка до цього дня не завершилася виробленням єдиного та однозначного підходу. Тим не менш, відсутність у законодавстві положень, що прямо закріплюють статус насцитуруса як суб’єкта цивільного права, не була перешкодою для захисту інтересів зачатої, але ще не народженої дитини, за допомогою норм спадкового та деліктного права. Так, ЦК України став на позицію захисту прав ненародженої дитини, визначивши в ст. 25, що у випадках, встановлених законом, охороняються інтереси зачатої, але ще не народженої дитини.
Мабуть, ви зрозуміли, що в цьому питанні уникнути судового розгляду не вийде. Однак шансів на виграш тут набагато більше, а ніж із питанням «сімейних відносин без укладення шлюбу», особливо, коли заручитесь підтримкою грамотного адвоката. А якщо місцева судова система буде неспроможна захистити права людини, дитини, то існує Європейський суд. І там, хоч і прийдеться почекати, але є підстави вважати, що їхнє рішення буде на користь захисту прав людини і ви, хоч і з затримкою, але отримаєте законні компенсаційні виплати.
Окрім питання одноразової компенсації є інші види виплат, такі як призначення пенсії по втраті годувальника. Така виплата передбачена ст. 1 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Для вашої обізнаності надаємо інформацію від Конституційного суду України за нормами Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» з офіційного веб-сайту суду:
https://ccu.gov.ua/storinka-knygy/218-simeyne-pravo
Розділ «Сімейне право», №№ 5/99, 3/09, 17/12:
Наведені правові норми дають підстави для диференціації членів сімей взагалі, членів сімей, які перебувають на утриманні або проживають із суб’єктами права на пільги щодо оплати користування житлом і комунальними послугами, на дві групи.
До першої з них слід віднести чоловіка або дружину військовослужбовця, працівника міліції, особового складу державної пожежної охорони та їх прямих родичів по низхідній і висхідній лініях – дітей і батьків.
Дружина (чоловік), їхні діти і батьки є членами сім’ї військовослужбовця, працівника міліції, особового складу державної пожежної охорони та нарівні з ним користуються пільгами щодо оплати житла і комунальних послуг, якщо вони проживають разом із ним, а в передбачених законом випадках ще й ведуть спільне господарство. Стосовно дітей не має значення їх походження, а також те, народжені вони в шлюбі чи поза ним.
Абзаци 1–3, 5 пункту 6 мотивувальної частини:
Членом сім’ї, що перебуває на утриманні військовослужбовця (п. 6 ст. 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»), є та з визначених у пункті 1 цього Рішення особа, що перебуває на повному утриманні військовослужбовця або одержує від нього допомогу, яка є для неї постійним і основним джерелом засобів до існування. Це особи, що не мають власних доходів, або особи, пенсія, стипендія чи інший сукупний середньомісячний доход яких не перевищує офіційно встановленої межі малозабезпеченості (до законодавчого визначення прожиткового мінімуму). До них належать:
а) неповнолітні;
б) непрацездатні;
в) інші особи, яких військовослужбовець зобов’язаний утримувати за законом;
г) вихованці, учні, студенти, курсанти, слухачі (крім курсантів і слухачів військово-навчальних закладів та навчальних закладів органів внутрішніх справ), стажисти до закінчення навчальних закладів, але не довше ніж до досягнення ними віку, встановленого для таких членів сім’ї військовослужбовця, які мають право на пенсію у разі втрати годувальника;
д) працездатні члени сім’ї військовослужбовця, що зайняті доглядом за дітьми, братами, сестрами чи онуками військовослужбовця, які не досягли 8-річного віку, за інвалідом першої групи, дитиною-інвалідом віком до 16 років, за пенсіонером, який за висновком медичного закладу потребує постійного стороннього догляду, та визначеними законом іншими видами трудової діяльності, що зараховується до стажу роботи, який надає члену сім’ї військовослужбовця право на трудову пенсію;
е) інші особи, визнані утриманцями у встановленому порядку. У разі переведення військовослужбовця для подальшого проходження служби або навчання в інший населений пункт його утриманцями до надання житла сім’ї треба вважати і тих членів його сім’ї, які перебували раніше на утриманні військовослужбовця і залишились тимчасово проживати за попереднім місцем служби.
Пункт 3 резолютивної частини:
Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Служби безпеки України, Державного комітету нафтової, газової та нафтопереробної промисловості України, Міністерства фінансів України щодо офіційного тлумачення положень п. 6 ст. 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», ч. 4 і 5 ст. 22 Закону України «Про міліцію» та ч. 6 ст. 22 Закону України «Про пожежну безпеку» (справа про офіційне тлумачення терміну «член сім’ї») від 3 червня 1999 року № 5-рп/99.
Підняті й розглянуті нами питання є досить актуальними в межах нашої країни. Особливо враховуючи наявність воєнного стану. А тому вчервні 2023 року Верховна Рада ухвалила в першому читанні законопроект № 9226. Ним пропонується розширити перелік осіб, які мають право на отримання одноразової допомоги:
– діти загиблого (померлого), у тому числі усиновлені, зачаті за життя загиблого (померлого) та народжені після його смерті, а також діти, щодо яких загиблого (померлого) було позбавлено батьківських прав;
– той із подружжя, який пережив загиблого (померлого);
– батьки (усиновлювачі), якщо вони не були позбавлені щодо нього батьківських прав і їхні права не були поновлені на час загибелі (смерті) особи;
– онуки, у випадку, якщо їх батька або матері, що є дитиною загиблого (померлого), не було в живих на момент загибелі (смерті) особи або на момент призначення допомоги;
– жінка або чоловік, з яким загиблий (померлий) проживали однією сім’єю, але не перебували у шлюбі між собою, за умови, що цей факт встановлено рішенням суду, яке набрало законної сили;
– утриманці загиблого (померлого).
При цьому встановлено можливість для військових та працівників ДСНС визначати частки отримувачів одноразової грошової допомоги за заповітом. Однак визначено, що малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти загиблого (померлого), непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки отримують незалежно від змісту особистого розпорядження (заповіту) половину частки, яка належала б кожному з них у разі виплати одноразової грошової допомоги без особистого розпорядження (заповіту).
Водночас не мають права на одноразову грошову допомогу батьки (в тому числі усиновлювачі) та повнолітні діти (в тому числі усиновлені), а також інші особи, які ухилялися від виконання обов’язку щодо утримання загиблої (померлої) особи, якщо ця обставина встановлена судом.
Чекаємо на його розгляд, прийняття і реалізацію.
Готуючи документи та заяви для отримання ОГД, пам’ятайте, що вашими помічниками мають стати:
– Конституція України;
– Сімейний кодекс України;
– Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу»;
– Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»;
– Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»;
– Постанова КМУ № 168 від 28.02.2022 р.
Документи про смерть слід отримати в ТЦК або військовій частині. Саме там вам зобов’язані видати свідоцтво про смерть та документ про обставини смерті. Останній документ є основним для можливості отримання виплати, про яку йдеться в цій статті.
Закон установлює, що підставою для таких виплат, смерть чи каліцтво, є факт того, що сталися це саме під час виконання обов’язків військовослужбовцем і виконання цих обов’язків пов’язане з захистом Батьківщини. Там однозначно має бути зазначено, що смерть настала не внаслідок певного правопорушення, алкогольного чи наркотичного стану, самогубства й т. і., а також, що особа, під час смерті була належним чином захищена спеціальним одягом, засобами спеціального захисту й т. п.
Тому уважно читайте отримані документи. Вимагайте їх правильного написання й формулювання, використані в них.
Після отримання цих двох дуже важливих документів, ви звертаєтесь до командування частини, в якій служив військовослужбовець, із заявою про отримання:
– витягу з наказу про виключення загиблого зі списку особового складу військової частини;
– документа, що свідчить про причини та обставини загибелі військового (якщо його не отримано в ТЦК);
– витягу з особової справи про склад сім’ї військовослужбовця.
Крім цього, з відповідного РАГСу ви повинні надати довідку про сімейний стан військовослужбовця, копію паспорта чи ID-картки, коду РНОКПП або відмови від нього за релігійними переконаннями.
Докладаєте до цих документів всі інші, які свідчать про родинні стосунки, про наявність доказів знаходження на утриманні тощо, рішення суду (якщо є) та з усім пакетом документів і відповідною заявою звертаєтеся до ТЦК чи Центру соціального захисту населення (соціальної підтримки) про призначення вам виплати у зв’язку зі смертю (каліцтвом) військовослужбовця. Собі залишаєте копії цих заяв, у яких, крім усього іншого, вказано ще й перелік доданих копій документів і відслідковуєте перебіг часу та стан розгляду ваших заяв у такій структурі, як Департамент соцзабезпечення МО України.
Спецкомісія Департаменту приймає відповідне рішення задовольнити вашу заяву чи відмовити з певних підстав. Будь-яка відмова має бути обґрунтована, з посиланням на норму закону й роз’яснена, тобто зрозуміла. Якщо рішення позитивне, то його затверджує Міністр оборони України і ви отримаєте вказану суму виплат через рахунки обласних ТЦК на відкриті вами рахунки в банку для таких виплат.
Пропоную познайомитися з судовою практикою, бо саме вона показує де можуть бути слабкі місця, на що слід звертати увагу та які є підстави для складання позову.
Справа № 209/1428/22
про встановлення факту смерті при проведенні бойових дій, коли тіло загиблого військовослужбовця з поля бою евакуювати не вдалося. Був складений Акт про настання смерті в присутності свідків, із зазначенням причиною смерті – вогнепальні кульові та осколкові поранення, й зазначено, що травма виявилась несумісною з життям.
Перелік того, що зазначається в Акті є важливим для всіх подальших дій. Тому уважно ставтесь до того, як складений Акт, що в ньому записано й чи є там усі необхідні фрази, зокрема така, як «травма виявилась несумісною з життям».
Розглянувши матеріали справи, суд встановив факт смерті військовослужбовця, незважаючи на те, що його тіло залишилось на полі бою. Суд, за певних обставин, вважає обґрунтованим твердження заявника про неможливість отримання на території, де ведуться бойові дії, документів, що підтверджують факт смерті за формою, встановленою чинним законодавством України. Тому з об`єктивних причин заява про встановлення факту смерті при проведенні бойових дій підлягає задоволенню.
Відповідно до п. 9 ст. 10 ЦПК України, якщо спірні відносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за його відсутності, суд виходить із загальних засад законодавства (аналогія права).
Враховуючи те, що з початку військової агресії російської федерації проти України розпочатої 24.02.2022 р. й до сьогоднішнього дня чинним законодавством не встановлений порядок щодо рішень у справах про встановлення факту смерті на території, на якій ведуться бойові дії, суд вважає за необхідне застосувати аналогію закону та відповідно до ч. 4 ст. 317 ЦПК України визначити, що рішення про встановлення факту смерті особи на території, де ведуться бойові дії, підлягає негайному виконанню.
Факт швидкого й законного визнання загибелі військовослужбовця надає вам можливість здійснити інші дії з питань соціального захисту, а не чекати два роки від дня закінчення воєнних дій. Факт смерті, що встановлюється в судовому порядку, значно ефективніший, ніж процедура, коли суд оголошує особу померлою. Адже, як вказувалося, в такому разі для встановлення факту смерті родича члени сім’ї загиблого можуть звернутися до суду відразу, маючи необхідну доказову базу. Їм не потрібно при цьому чекати, щоб сплив певний термін із моменту загибелі рідної людини.
Але всі ці справи, які ми наводимо як приклад, пропонуємо вам читати повністю. Тоді складеться більш цілісне розуміння ситуації, власних прав і можливостей у межах правового поля чинного законодавства України.
А також, пропонуємо звернути увагу на цей абзац судового рішення: «Відповідно до п. 9 ст. 10 ЦПК України, якщо спірні відносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутності такого, суд виходить із загальних засад законодавства (аналогія права)».
Це положення ЦКУ досить часто ставало таким, що врегульовувало спірні ситуації на користь розумного підходу до вирішення справи та може стати в нагоді при позовах щодо виплат в інтересах дітей.
Миру нам і Перемоги!
Будьте уважні, що використане законодавство актуальне на 23 серпня 2023 року.
Керуючий адвокат адвокатського бюро «Керімов та партнери»,
кандидат юридичних наук, юрисконсульт Харківської обласної
ГО «Спілка ветеранів АТО»
Алік КЕРІМОВ