Категорія: Питання

У попередній публікації ми повідомляли, що за останні місяці юридичні консультанти з ГО «Спілка ветеранів АТО» отримали найбільше питань, щодо військовополонених і безвісти зниклих. Усі нюанси, що стосуються останніх, – що робити, до кого звертатися, як оформити виплату й отримувати зарплату, хто та з яким позовом має звертатися до суду, – про все це можна прочитати в першій частині публікації за посиланням: https://nova.net.ua/vijskovopoloneni-ta-bezvisty-znykli-shcho-robyty-v-iaki-dveri-stukaty/

Як і попереднього разу, нашими співрозмовниками є Андрій Гур’єв та Алік Керімов, юридичні партнери Спілки ветеранів АТО, які відповідають на найчастіші питання наших клієнтів і читачів.

ЧАСТИНА ДРУГА: ВІЙСЬКОВОПОЛОНЕНІ

– Яким чином можна достеменно дізнатися, що військовий знаходиться в полоні?

Андрій Гур’єв: Існує чотири шляхи, чотири механізми, щоб установити, що людина перебуває в полоні. Звернутися напряму до органів країни-агресора ми не можемо, оскільки всі дипломатичні зв’язки розірвані. Тому лишаються спеціально уповноважені органи в межах міжнародних конвенцій, які регулюють збройні конфлікти. Такими органами є Координаційний штаб поводження з військовополоненими при СБУ, Головне управління розвідки при Міністерстві оборони, Державне підприємство «Український національний центр розбудови миру», яке ще називають НІБ – Національне інформаційне бюро. Це – три органи, які відповідають за роботу з військовополоненими в Україні. Четверта – Міжнародна неурядова організація «Червоний Хрест», яка має свої представництва в нашій державі. Звернення до них і є тими реальними шляхами, які дозволяють визначити долю особи, що зникла безвісти чи знаходиться в полоні.

Алік Керімов: У таких випадках родичі пишуть заяви, а краще, коли до цих організацій направляється адвокатський запит. Бо на заяву, згідно до закону, можна надати відповідь протягом 30 робочих днів, а на запит – п’ять днів. І ще краще звертатися одночасно до всіх чотирьох уповноважених органів. Якщо хоча б від одного з них буде отримана інформація, що людина знаходиться в полоні, цього буде цілком достатньо, щоб змінити статус зі зниклого безвісти на військовополоненого. Щодо виплат, ніяких змін тут немає, вони залишаються такими самими. Але родичам тепер відомо, що член родини живий і знаходиться в полоні. Тому слід знову звернутися до військової частини, надати документ, щоб вони змінили статус військовослужбовця на полоненого. І в цьому випадку термін у півроку не діє: родичі мають отримувати грошове забезпечення за весь час перебування військового в полоні.

– Якщо матері, дружині чи іншому родичу відомо, що військовий знаходиться в полоні, що вони можуть зробити, щоб прискорити його визволення?

Андрій Гур’єв: Перший етап – це отримання офіційного документу, що підтверджує статус військовополоненого, від однієї з чотирьох зазначених організацій. Другий етап – звернення щодо включення його до списків на обмін. Списки також складаються цими чотирма органами. Зазначимо, що «Червоний Хрест» має до цього дещо опосередковане відношення, тому акцент слід робити на Координаційний штаб, ГУР і НІБ. Не дивлячись на те, що ці органи взаємодіють між собою, я рекомендую своїм клієнтам звертатися до всіх трьох із заявами включення на обмін.

Алік Керімов: На цьому етапі закінчуються всі можливості родичів впливати власними силами на процес обміну. Обмін – не лише юридична площина роботи, а й політична. Тому наступні дії знаходяться виключно в компетенції державних структур, які вирішують питання обміну військовополонених.

– У суспільстві існують дві протилежні думки: одні вважають, що про полоненого слід мовчати, аби не нашкодити йому в полоні. Інші схильні розповсюджувати інформацію, сподіваючись таким чином прискорити процес обміну. До якого варіанту схиляєтеся ви?

Андрій Гур’єв: Вага особи, що потрапила до полону має важливе значення. Це стосується складу – офіцер чи солдат, за яких умов потрапив до полону, наскільки особа чи подія є резонансною. І в цьому аспекті обнародування інформації може сприяти наданню ваги конкретному військовополоненому. Якщо родичі підігрівають ситуацію в засобах масової інформації, це також може дати певний ефект. Я за те, щоб нагадувати державі та її інституціям, що людина перебуває в полоні й потребує звільнення. Нашкодити полоненому, на мою думку, неможливо. Людина в полоні знаходиться в уже невигідній для себе ситуації, йому там несолодко й погіршити ситуацію нереально. Але після обнародування інформації існує небезпека стати жертвою шахраїв чи зловживання горем родичів. У 95 % випадків до людини, що розповсюджує інформацію щодо полоненого, звертаються «волонтери», «журналісти» й пропонують надати «реальні свідчення» за грошову винагороду. Не виключено також, що з того боку буде спілкуватися працівник російських спецслужб, який збирає додаткову інформацію.

Алік Керімов: Слід також розуміти, що обмін, як правило здійснюється після того, як полонений отримає вирок суду й реальний термін ув’язнення в країні-агресорі. Поки цього не трапиться, будь-які дії щодо прискорення обміну не будуть мати жодного сенсу…

Марина Забавська, мати полоненого:

– Я мешкала на Куп’янщині під окупацією. І під час одного з обстрілів у мене загинула сестра. Я поховала її прямо у дворі. І через кілька днів виїхала в сусіднє село. Коли звідти зателефонувала до рідних у Дворічну, вони сказали мені, що син пішов за мною й не повернувся. Він колишній АТОвець, але на той час уже був цивільним і волонтером. Судячи з усього, його затримали росіяни в селі чи дорогою до нього… Мені дуже багато допомогли юристи зі Спілки ветеранів і особисто Андрій Гур’єв, з яким ми писали звернення до уповноваженого з прав людини, до Президента, координаційного штабу й Міністерства у справах ветеранів. Завдяки цим зверненням, удалося встановити, що син знаходиться в полоні. Його звинувачують у шпигунстві на користь України й судять за це в петроградському міському суді… На жаль для мене, поки що досі немає ніякого результату щодо звільнення сина з полону, але юристи мені розповіли, що спочатку має скінчитися суд, буде винесений вирок і лише тоді сина зможуть обміняти. Ми домоглися, щоб його включили в список на обмін, про що я отримала офіційний документ…

Спілкувався з юристами Олександр КУХАРЕНКО

До юридичної консультації, що працює в Спілці ветеранів АТО, часто звертаються люди з проблемами, які дуже подібні між собою, якщо не сказати – ідентичні. За останні кілька місяців консультанти отримали найбільше питань, що стосуються військовополонених і безвісти зниклих. Звертаються батьки, дружини, інші члени родин, побратими військовослужбовців. Це й не дивно, виходячи з того, що, за даними МВС, в Україні безвісти зниклими вважаються понад 26 тисяч осіб. 15 тисяч з них – військові, 11 тисяч – цивільні.

Таким чином, викристалізувалися головні питання, що стосуються саме вказаних проблем. І наш кореспондент із цими питаннями звернувся до юридичних партнерів Спілки – Андрія Гур’єва та Аліка Керімова, щоб отримати від них кваліфіковані та вичерпні відповіді.

Сподіваємося, що така публікація буде максимально корисною для читачів сайту. А за детальнішою інформацією ви самі можете звернутися до наших юристів, попередньо записавшись на консультацію.

Оскільки отриманого матеріалу виявилося цілком достатньо на дві публікації, ми не знайшли нічого іншого, як розподілити інформацію. Окремо публікуємо зараз те, що стосується безвісти зниклих, а щодо військовополонених розповімо в одному з наступних матеріалів. А оскільки ці теми дуже пов’язані між собою, то стаття буде з продовженням, чи пак – закінченням.

– Нікому не побажаєш потрапити до такої ситуації, але коли це трапилося, коли член родини зник безвісти, що слід робити родичам зниклого?

Андрій Гур’єв: Родичі військовослужбовця, що зник безвісти, отримують про це відповідне сповіщення від Територіального центру комплектації (ТЦК) того району, з якого вони були мобілізовані. А до ТЦК така інформація надходить від військових частин. Зараз багато скарг щодо того, чому військові частини не повідомляють рідних безпосередньо. На що я можу відповісти, що законодавство регулює ці процеси й у кожної структури є свої чітко визначені функції. До функцій військової частини відноситься проведення службового розслідування: залучаються бойові розпорядження, опитуються свідки. Після цього військовослужбовець уважається безвісти зниклим, а родичі отримують право на відповідні виплати.

– Про які саме виплати йдеться?

Андрій Гур’єв: Про основне та додаткове грошове забезпечення. Якщо військовий під час виконання бойового завдання зник безвісти, ці кошти мають виплачуватися комусь із членів родини, як правило, найближчому родичу, якого завчасно вказав сам військовослужбовець. Причому виплати мають здійснюватися до того часу, поки зниклий не буде визнаним загиблим чи полоненим. Для цього законодавством визначений термін у 6 місяців – півроку. Якщо немає підтверджень потрапляння до полону, коли так і не було виявлено тіло, зниклий безвісти може бути визнаний загиблим. Але лише за рішенням суду, до якого можуть звертатися, як родичі зниклого, так і військова частина.

Алік Керімов: Тут слід указати найчастішу помилку, на якій чомусь наполягають представники частини. Вони виплачують грошове забезпечення члену родини протягом шести місяців, після чого виплати припиняються. Але це є порушенням, тому що виплати мають тривати до винесення судом рішення, що зниклий безвісти є загиблим. А шість місяців – це той термін, після якого можливо лише звертатися до суду, а не припиняти виплати.

– Які ще бувають помилки, що заважають родичам вчасно отримувати гарантовані законодавством виплати?

Алік Керімов: Такою помилкою є зволікання проведення службового розслідування. Воно має бути проведене протягом 30 діб після того, як стало відомо, що військовий зник безвісти. Насправді, як показує практика, розслідування проводяться місяцями в порушення вказаного терміну. Я розумію, що під час бойових дій процедура ускладнюється, але слід пам’ятати, що в таких випадках порушується право родичів вчасно отримувати грошові виплати.

Андрій Гур’єв: Коли службове розслідування проведене, член родини безвісти зниклого готує й подає пакет документів до районного ТЦК. У пакеті має міститися заява на виплати забезпечення та документи, які підтверджують особу й родинні зв’язки зі зниклим. Це невеликий пакет документів, що готується швидко й без проблем. Бувають ситуації, коли слід доводити родинні зв’язки. Як правило, це цивільні дружини чи незаписані діти. Тоді слід звертатися до суду й його рішення буде необхідним документом для отримання виплат.

– Куди ТЦК направляє пакет документів і від кого залежить отримання родичами виплат?

Алік Керімов: За все це повну відповідальність несе військова частина й саме до її фінансового відділу передаються документи. До обов’язків частини входить підготовка службового розслідування, долучення його до отриманого від ТЦК пакету документів і оформлення виплат на рахунок заявника, який є членом родини зниклого безвісти.

– Хто найчастіше буває винен у тому, що родичі вчасно не можуть отримати виплати? І що слід робити, якщо виплати не здійснюються?

Андрій Гур’єв: Як правило, всю відповідальність за цей процес несе військова частина. Бо саме до її обов’язків відноситься і проведення службового розслідування, й оформлення виплат. Якщо з якихось причин виплати не надходять, заявнику слід нагадувати про себе, телефонувати, писати адвокатські запити. Якщо на друге-третє таке звернення немає ніякої реакції, слід скаржитися на керівництво частини.

Алік Керімов: Тут слід указати на три проблемні моменти, з якими найчастіше стикаються наші клієнти. По-перше, це несвоєчасне повідомлення про те, що військовий зник безвісти. По-друге, зволікання з проведенням службових розслідувань, що тягне за собою затримку виплат. І третім проблемним моментом є те, що через півроку припиняють виплати, не отримавши судове рішення.

Влад Якименко, начальник штабу ГО «Спілка ветеранів АТО»:

– В умовах широкомасштабної війни військовослужбовці та ветерани стикаються з різноманітними проявами несправедливості з боку командування, фінансових та інших служб. Часто вони самі не можуть розібратися, що й як потрібно робити в таких ситуаціях, і потребують допомоги з боку фахівців. Саме з цією метою Спілка ветеранів залучила фахових юристів та адвокатів для консультацій і реального захисту прав військових та звільнених зі служби. До нас, як до керівництва об’єднання ветеранів, постійно надходять звернення рідних і близьких військовослужбовців – з проханнями надати допомогу в пошуку безвісти зниклих воїнів, у сприянні звільненню з полону. Це величезна проблема й велике  горе, яке спричиняє війна: тисячі зниклих та вбитих, зламані людські долі. Але  й у цих випадках в людях жевріє надія. На жаль, державні інституції не достатньо ефективно працюють у вказаному напрямку, тому ми вирішили зробити все можливе для допомоги родинам наших побратимів, що захищали чи продовжують захищати Україну від агресора. Оскільки проєкт реалізується за допомогою Українського ветеранського фонду, тому усі ветерани, або члени їх родин, не зважаючи на те, є вони членами Спілки чи ні, можуть записатися на консультацію й отримати будь-яку юридичну допомогу від фахівців.

Спілкувався з юристами Олександр КУХАРЕНКО

Закінчення дивись за посиланням:

Законодавство України передбачає можливість надання відпусток за сімейними обставинами, для лікування у зв’язку з хворобою або для лікування після поранення (контузії, травм або каліцтва). У першу чергу військовослужбовцю доведеться писати рапорт із проханням надати йому відпустку.

Процедура подачі рапорту загальна для будь-якої підстави.

Хто пише: військовослужбовець.

Кому: безпосередньо своєму командиру.

Куди передається: штаб військової частини.

Розглядає й приймає рішення: командир військової частини.

Що слід писати в рапорті:

Тривалість відпустки за законом не може перевищувати 10 календарних днів. Час на дорогу додому та з дому до частини додається окремо, але, скільки б часу на дорогу не було потрібно, є обмеження: не більше двох діб у кожен бік територією країни.

Після прибуття до місця проведення відпустки, військовослужбовець повинен не пізніше наступного дня стати на облік у відповідному органі управління Служби правопорядку гарнізону або найближчому територіальному центрі комплектування (ТЦК). За день перед вибуттям до місця служби необхідно знятися з обліку. Якщо місце перебування військовослужбовця віддалене від військової комендатури або ТЦК на відстань понад 30 км, військовослужбовець може стати на облік та знятися з обліку в органі місцевого самоврядування (згідно з Додатком 2 до Статуту гарнізонної та вартової служб Збройних сил України).

1. Підстави для відпустки за сімейними обставинами

Відразу звернемо вашу увагу, що за цією підставою, тим більше в умовах воєнного стану, відпустка надається на розсуд командира й сімейні обставини повинні бути дійсно важливими або ж ви просите надати відпустку в той час, коли ваша відсутність у частині не вплине на хід виконання бойових чи професійних дій і доручень.

Також, ви повинні розуміти що в законі однозначно не прописано, що таке «сімейні обставини», за якими вам зобов’язані надати відпустку під час воєнного стану. Тому пропонуємо використовувати аналогію з відпусткою в мирний час.

У мирний час закон визначає підстави для відпустки за сімейними обставинами:

а) для укладення шлюбу.

У мирний час для командира ця підстава є обов’язковою до виконання. У період воєнного стану, коли ваша присутність є необхідною для забезпечення військових задач в поточному часі, може унеможливлювати отримання вами відпустки. Крім того, зараз існує можливість реєстрації шлюбу електронним шляхом через, наприклад, портал «Дія». Тому, якщо йдеться про необхідність укладення шлюбу, і не буде додаткових обтяжуючих обставин, то командир може запропонувати вам укласти шлюб засобами електронного зв’язку.

Які ж обставини можуть бути особливими, щоб ви отримали відпустку? Наприклад: жінка або чоловік (якщо йдеться про жінку-військовослужбовця), з ким ви берете шлюб, знаходиться в певному фізичному стані, який не дозволяє йому або їй користуватися засобами електронного зв’язку. Приміром, особа перебуває в місцевості, де така можливість відсутня з суто технічних причин. Але основне – це те, що рішення приймається командиром. То ж, на нашу думку, ця підстава не настільки дієва, щоб в умовах воєнного стану беззаперечно отримати відпустку для укладення шлюбу. Але, якщо повезе, то знайте, максимальний термін такої відпустки – до 10 календарних діб;

б) тяжкий стан здоров’я або смерть рідних по крові або по шлюбу.

 Маються на увазі дружина (чоловік), батько (мати), вітчим (мачуха), син (дочка), пасинок (падчерка), рідні брат чи сестра військовослужбовця, люди або особа, на вихованні якої перебував військовослужбовець, інші родичі.

Але, якщо військовослужбовець знаходиться на передовій, у зоні активних бойових дій або в складі групи виконує завдання, що потребує певного часу, й якщо присутність військовослужбовця є важливою з точки зору на те, яку задачу він виконує то, скоріш за все, він отримає відпустку після закінчення виконання завдання. Тому відпустка може бути надана пізніше за часом. У залежності від того, де саме перебуває військова частина, що робить військовослужбовець, скільки діб до ротації, все це впливає на прийняття рішення командиром щодо надання відпустки військовослужбовцю.

Стосовно «тяжкого стану здоров’я когось із рідних по крові або по шлюбу», у випадку, якщо є кому за ними доглядати, якщо немає потреби військовослужбовцю бути донором тощо, вважаємо, що отримати відпустку буде складніше, особливо зважаючи на обставини, коли військовий знаходиться в зоні активних бойових дій.

І не забувайте про документи. До рапорту подаються копії, що підтверджують необхідність отримання вами відпустки. Приміром, документ про стан сім`ї, який свідчить, що у вашого хворого батька чи матері ви єдиний, хто може про них подбати; що у вас немає ні дружини, ні повнолітньої дитини, які можуть опікуватися вашими батьками чи одним із них.

Оскільки в умовах бойових дій складно займатися збиранням документів, ви зможете це зробити за допомогою електронних сервісів або попросити когось, хто зробить це для вас. Максимальний строк такої відпустки від 3 до 7 календарних діб;

в) пожежа або інше стихійне лихо, яке спіткало сім’ю військовослужбовця або його родичів.

Ця умова є досить специфічна для беззаперечного отримання відпустки. Вам  прийдеться подати докази, що, окрім вас, надати допомогу рідним більше нікому, навіть за умови, коли вони звернуться до соціальних служб чи вже отримують якусь поточну допомогу. Наприклад, вам треба зробити певні дії, які можете зробити тільки ви, або потрібен саме власник житла, чи необхідно видати довіреність.

Максимальний термін такої відпустки – до 15 календарних діб;

г) інші виняткові випадки, коли присутність військовослужбовця в сім’ї необхідна.

Звісно, що всі випадки ми передбачити не можемо, бо в кожного є власна життєва обставина, але приводом має стати винятковий випадок. Наприклад, життєва ситуація, яка може істотно вплинути на стан людини, що має прямий стосунок до вас, з якою пов’язані родинні чи шлюбні зв’язки; випадок, внаслідок якого людина стає або визнається недієздатною, тимчасово недієздатною або потребує вашої присутності для того, щоб переоформити якісь документи, через відсутність яких неможливо здійснити дії, що можуть напряму вплинути на життя, здоров’я чи стан, і які неможливо оформити, коли ви на відстані.

Максимальний термін такої відпустки – до 15 календарних діб.

Кількість відпусток за сімейними обставинами законом не обмежується, а тому військовослужбовець може просити відпустки стільки, скільки виникає потреба. Але отримає їх, скільки вирішить командир.

2. Стан здоров`я або необхідність лікування

Беззаперечна підстава для отримання відпустки для жінки-військовослужбовця – це стан вагітності, пологів і післяпологовий період. Звісно, за такої підстави заперечень або затримок у наданні відпустки не буде. Однак, отримати відпустку можна буде в чітко зазначені терміни. І надаватиметься вона на 70 календарних днів до пологів та 56 – після пологів. При народженні двох та більше дітей або при ускладненнях відпустка після пологів зросте на 70 календарних днів.

До рапорту слід прикласти висновок (постанову) ВЛК, якщо його надали жінці на руки, або цей документ має бути надісланий командиру військової частини безпосередньо. У нормативному акті про це написано так: «Постанова ВЛК про потребу у відпустці у зв’язку з вагітністю оформляється довідкою про вагітність, яка затверджена штатною ВЛК й видається на руки військовослужбовцю-жінці або висилається командиру військової частини, де вона проходить службу».

Слід також звернути увагу на термін відпустки у зв’язку з хворобою чи необхідністю лікування – він не може перевищувати чотирьох місяців, окрім випадків, коли хвороба потребує більшого часу для лікування. Наприклад, коли хворому потрібен час не лише на одужання, а й для курсу реабілітації. Або певний вид захворювання, такий, як туберкульоз, передбачає безперервний час перебування на лікарняному до 10 місяців поспіль. Після цього військовослужбовець підлягає ще одному огляду ВЛК для вирішення питання щодо його придатності для військової служби. У разі визнання військовослужбовця непридатним, він має бути звільненим у найкоротші терміни.

Тепер узагальнимо інформацію про терміни відпусток на лікування, згідно останніх змін, а саме пункту 6.13 глави 6 розділу II в редакції Наказів Міністерства оборони № 466 від 01.08.2011 р., № 490 від 18.08.2023 р.: «На підставі постанови ВЛК відпустка для лікування у зв’язку з хворобою надається військовослужбовцям на 30 календарних днів, а за медичними показаннями після травм (поранень, контузій) або оперативного лікування на 45 або 60 календарних днів. За наявності медичних показань відпустка для лікування у зв’язку з хворобою або відпустка для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) продовжується ВЛК на 30 календарних днів, а в окремих випадках на 45 або 60 календарних днів».

Під час вибуття військовослужбовця у відпустку для лікування у зв’язку з хворобою або у відпустку для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) довідка ВЛК видається йому на руки.

У зв’язку із хворобою ВЛК може визначити потребу у звільненні від виконання службових обов’язків від 10 до 15 календарних днів. Постанова ВЛК про продовження звільнення від виконання службових обов’язків приймається кожний раз не більше як на 10 календарних днів, але в цілому не може перевищувати 30 календарних днів.

В особливий період військовослужбовцям, які пройшли медичний огляд ВЛК та виписуються із закладу охорони здоров’я до оформлення ВЛК свідоцтва про хворобу, у день виписки видається довідка ВЛК з постановою про потребу у звільненні від виконання службових обов’язків на строк, необхідний для оформлення та затвердження свідоцтва про хворобу, але не більше 30 календарних днів.

У виняткових випадках військовослужбовцям може бути надана відпустка для лікування у зв’язку з хворобою або відпустка для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) на 30 календарних днів. За постановою ВЛК відпустка для лікування у зв’язку з хворобою або відпустка для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) може бути продовжена на такий самий строк, а за відповідних медичних показань повторно продовжена ще на 30 календарних днів. Постанова ВЛК про продовження відпустки для лікування у зв’язку з хворобою або відпустки для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) записується в книгу протоколів засідань ВЛК та в довідку ВЛК, на підставі якої була надана перша відпустка для лікування у зв’язку з хворобою або відпустка для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва), і підписується головою, членами комісії (не менше двох), секретарем комісії та скріплюється гербовою печаткою.

Якщо після продовження відпустки для лікування у зв’язку з хворобою або відпустки для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) військовослужбовець не може приступити до виконання службових обов’язків, то він оглядається ВЛК для визначення ступеня придатності до військової служби.

У разі коли ВЛК після амбулаторного обстеження не може прийняти остаточної постанови, вона направляє військовослужбовця на стаціонарне обстеження у заклад охорони здоров’я (установу) з подальшим оглядом його госпітальною ВЛК

У разі невикористання військовослужбовцями учасниками бойових дій щорічної основної або додаткової відпустки в рік звільнення виплачується грошова компенсація, що зазначено в пункті 14 статті 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Верховний Суд своїм рішенням від 16 травня 2019 року у справі № 620/4218/18 зазначає, що норми закону не обмежують та не припиняють право учасника бойових дій на отримання в році звільнення виплати грошової компенсації за всі невикористані дні додаткової відпустки, право на яку набуто під час проходження служби в особливий період.

У разі отримання письмової відмови військового комісаріату щодо неможливості нарахування та виплати грошової компенсації відпустки учаснику бойових дій, особа має право звернутися протягом шестимісячного строку в межах адміністративного судочинства до окружного адміністративного суду, на підставі частини 1 статті 19 КАСУ з адміністративним позовом про визнання дій протиправними.

Термін «учасник бойових дій» визначений законом України № 3551 «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», а саме статтею 5: «Учасниками бойових дій є особи, які брали участь у виконанні бойових завдань по захисту Батьківщини у складі військових підрозділів, з’єднань, об’єднань всіх видів і родів військ Збройних сил діючої армії (флоту), у партизанських загонах і підпіллі та інших формуваннях як у воєнний, так і у мирний час».

Перелік підрозділів, що входили до складу діючої армії, та інших формувань визначається Кабінетом Міністрів України.

Коло осіб, які належать до учасників бойових дій, визначені статтею 6, а коло осіб, які належать до осіб з інвалідністю внаслідок війни – статтею 7 зазначеного закону. На офіційних державних сайтах, наприклад, на сайті tps://www.rada.gov.ua Офіційного порталу Верховної Ради України ви можете знайти всі законодавчі і нормативні документи, на які є посилання в цій статті. А на сайті Міністерства оборони України чи Уповноваженого Верховної Ради з прав людини отримати додаткову офіційну інформацію.

Порядок встановлення статусу ветеранів війни – учасників бойових дій у цілому врегульований Постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 1994 року № 302 «Про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни».

Порядок надання статусу учасника бойових дій особам, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України та брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 року № 413.

Для розгляду питань, пов’язаних із визначенням учасників бойових дій, створені відповідні комісії. Комісії розглядають заяви громадян про визнання їх учасниками бойових дій і приймають рішення на підставі необхідного переліку документів.

Залежно від причини інвалідності, інваліди з числа військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ та інших осіб, при настанні інвалідності внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, одержаних під час захисту Батьківщини, виконання обов’язків військової служби (службових обов’язків) чи пов’язаних із перебуванням на фронті, а також інші особи, зазначені у статті 7 Закону № 3551, можуть бути віднесені до осіб з інвалідністю внаслідок війни.

Положення про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни, яке затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 1994 року № 302, визначає, що посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни видається органами соціального захисту населення на підставі довідки медико-соціальної експертної комісії про групу та причину інвалідності. Надання будь-яких інших додаткових документів законодавством не передбачено.

Пунктом 12 Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, яке затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 3 грудня 2009 року № 1317, встановлено, що причинний зв’язок інвалідності колишніх військовослужбовців із перебуванням на фронті або з виконанням ними інших обов’язків військової служби встановлюється на підставі документів, виданих військово-лікувальними закладами, а також інших документів, що підтверджують факт отримання поранення (захворювання).

Порядок встановлення причинного зв’язку поранення, контузії, каліцтва тощо визначений Положенням про військово-лікарську експертизу в Збройних силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14 серпня 2008 року № 402, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17 листопада 2008 року за № 1109/15800.

А тепер поговоримо, як саме оформити статус УБД та за яких обставин його можна втратити.

Для отримання статусу УБД має значення лише факт виконання вами бойового завдання у регіонах України, де проводяться активні бойові дії, навіть, якщо ви там пробули один день, навіть, якщо ви доброволець, і не вступили до офіційних військових формувань чи правоохоронних органів. Дані зміни внесені Постановою Кабінету Міністрів України №887 від 22 серпня 2023 року. Отримати статус може мобілізована особа й контрактник, бійці ТРО та НГУ.

За процедурою, встановленою законодавством України з цього питання, є три способи, як отримати статус УБД:

1. Звернення до Комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій:

а) за наказом командування;

б) за особистої ініціативи.

2. Звернення до ТЦКСП особи, яка вже звільнилася зі служби.

Законодавством України передбачено надання довідки про участь в обороні України та захисті населення.

Із 1 вересня 2023 року достатньо подати лише довідку про участь у бойових діях, але ця довідка повинна містити інформацію про документи, які підтверджують участь людини в захисті держави. Ці документи будуть перевіряти та на їхній основі прийматимуть рішення про присвоєння статусу УБД. Законодавець передбачив, що такими документами, на які повинне бути посилання в Довідці, як і раніше, можуть бути:

– витяги (копії) бойових донесень;

– витяги (копії) з журналів бойових дій (оперативних завдань, ведення оперативної обстановки);

– витяги (копії) з вахтових журналів;

– копії польотних листів;

– копії матеріалів спеціальних (службових) розслідувань за фактами отримання поранень, контузій, каліцтв.

Також можуть зазначатись інформація і посилання на:

– копії рапортів командирів підрозділів та екіпажів кораблів про виконання бойових завдань;

– витяги з наказів про прибуття чи вибуття до районів виконання бойових завдань;

– документи про направлення у відрядження до районів виконання бойових (службових) завдань;

– для тих, хто перебував у полоні або в заручниках, – матеріали спеціальних розслідувань;

Якщо відповідних документів немає, то травмовані особи можуть подати заяви двох свідків і відповідні медичні підтвердження контузії чи каліцтва. 

Для виготовлення паперового свідоцтва слід надати дві кольорові фотокартки розміром 3×4 см на матовому папері, де зображення обличчя має займати 65–70 % фотокартки.

У додатках до статті додається зразок рапорту про надання довідки та самої довідки. Довідку має готувати командир підрозділу або представник кадрового відділу військової частини.

Комісії, які розглядають матеріали про визнання учасниками бойових дій, створені в:

Міністерстві оборони, Міністерстві внутрішніх справ, Національній поліції, Національній гвардії, Службі безпеки України, Службі  зовнішньої розвідки, Державній прикордонній службі, Офісі Генерального прокурора, Управлінні державної охорони, Адміністрації Державного спеціального зв’язку, Державній службі України з надзвичайних ситуацій, Державній фіскальній службі України, Міністерстві ветеранів.

Але, якщо ви не впевнені, до якої саме Комісії подавати документи, надсилайте пакет до Міноборони або Генштабу. У будь-якому випадку, ваші документи розглянуть чи перешлють за належністю, про що вас обов’язково мають повідомити. І не забувайте залишити в себе копію з відміткою канцелярії про отримання, де буде дата, вхідний номер, відділ або прізвище особи, що  відповідальна за кореспонденцію. Якщо відправляєте поштою, то: опис, рекомендований лист, повідомлення про вручення. Не нехтуйте цими правилами. Вони збережуть вам нерви й час, а можуть бути використані в суді як доказ.

У випадку звернення до ТЦК, ви подаєте довідку, в якій просто зазначаєте:

– звання,

– прізвище, ім’я, по-батькові;

– посаду,

– дату народження,

– реквізити документа, що посвідчує особу;

– реєстраційний номер облікової картки платника податків.

Також у довідці можна зазначити адресу задекларованого чи зареєстрованого місця проживання (перебування), номер контактного телефону й адресу електронної пошти.

 Представники ТЦК зобов’язані ці документи та інформацію в них перевірити й передати до відповідної Комісії на розгляд.

Ваші документи реєструються в Комісії  в  книзі обліку. І протягом місяця з моменту їхнього отримання Комісією приймається рішення й передається командиру частини, де й мають видати посвідчення УБД. А Комісія передає дані в Міністерство у справах ветеранів України.

Нижче до цієї статті наведено витяг з зазначеного вище Порядку та інформацію про законопроект № 9681 про спрощення отримання статусу учасника бойових дій.

Тепер розглянемо питання отримання статусу УДБ для добровольців. За загальним правилом доброволець подає рапорт керівництву підрозділу, де проходив службу. Рапорт містить прохання надати довідку для подання на оформлення статусу УДБ. Довідка формується через відповідні підрозділи служб персоналу (кадрових центрів) і вам можуть видати: довідку про прийняття вами безпосередньої участі в бойових діях або витяг чи копію бойових донесень із журналів бойових дій чи вахтових журналів, копії польотних листів, матеріалів службових розслідувань за фактами отримання поранень тощо та будь-які інші документи, які будуть засвідчувати факти участі й особистого виконання бойових завдань або завдань у складі групи. У деяких випадках це можуть бути свідчення тих осіб, із ким проходив службу.

Коли особа-доброволець перебувала в полоні чи заручниках, додаються матеріали про факт розслідування потрапляння, перебування в полоні, звільнення тощо.

Після того, як довідка отримана, звертаєтесь із відповідною заявою до Комісії з питань розгляду матеріалів про надання статусу УБД. Розгляд заяви провадиться протягом 30 календарних днів, за загальним правилом щодо розгляду звернень громадян. Після чого маєте отримати повідомлення про рішення та порядок, як і де можна отримати посвідчення учасника бойових дій.

Рішення про надання статусу учасника бойових дій ухвалюється міжвідомчою комісією, утвореною центральним органом виконавчої влади. Підставою для надання статусу УБД є довідка, видана командиром (начальником) військової частини (органу, підрозділу) Збройних сил України чи інших утворених відповідно до закону військових формувань чи правоохоронних органів.

У випадку відмови ви зможете звернутися повторно, якщо не повністю був сформований пакет документів або ж звернутися до суду за захистом своїх прав.

Тепер розглянемо кілька прикладів, пов’язаних із труднощами збору документів, спірними моментами та практикою судових справ.

Якщо ви доброволець і вам не надають довідку про участь у бойових діях, необхідно зібрати заяви від трьох свідків і обов’язково одним з таких осіб повинен бути командир підрозділу, в якому проходила служба. Якщо це неможливо, то доведеться встановлювати факт проходження служби через суд.

Якщо ваші документи розглядаються понад встановлений законом строк або не розглядаються, пишете скаргу до Генштабі або Міноборони.

Щоб не виникали складнощі при оформленні документів у майбутньому, виконуючи бойове завдання, відразу фіксуйте та збирайте свідчення побратимів про вашу в ньому участь.

Інколи, є сенс звернутись до фахового юриста або адвоката, оскільки їхні статуси та знання допоможуть скоротити термін на отримання тих чи інших документів та прискорити отримання вами статусу УБД.

Судові справи з питань отримання статусу УБД

Справа № 640/19440/22

18 квітня 2023 року.

Позовні вимоги обґрунтовані бездіяльністю відповідача (Міноборони) щодо надання позивачці статусу учасника бойових дій.

Позивачка в період із квітня 2015 року до 8 лютого 2018 року, у співпраці з військовими ЗСУ, провадила на території окупованого Луганську збір інформації щодо розташування незаконних збройних формувань та їхньої комплектації військовою технікою, розповсюджувала агітаційні листівки патріотичного змісту, впроваджувала роз`яснювальну роботу серед населення з метою інформування про достовірні дії українського уряду тощо.

Відповідач проти позову заперечував, надіслав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що позивачці не було відмовлено в наданні статусу УБД, а лише було надано відповідне роз`яснення, що прийняття рішення щодо надання чи відмови у наданні статусу учасника бойових дій особам, які за рішенням органу військового управління Сил спеціальних операцій Збройних сил України були залучені до виконання завдань руху опору, можливе виключно з дотриманням процедури, яка визначена Порядком № 1452. Тому Міноборони не є належним відповідачем.

Забігаючи наперед, скажу, що суд відмовив позивачці. Це рішення дуже цікаве, в ньому розглядається, як повинна бути оформлена довідка командиром і хто є належним відповідачем. У цій справі позивачка припустилася двох помилок, які може виправити й повторно подати на призначення собі статусу УБД. По-перше, довідка, яку видав командир була невірно написана. Це можна виправити, подавши  командиру ще одну заяву, а по-друге, відповідачем є не Міноборони, а Комісія, яка ним створена. Тож або уважно читайте закони, або звертайтесь до фахівця. Бо з незначної неуважності позивачка витратила кошти на судовий збір, час на судовий розгляд і ще має витратити на додатковий збір документів та новий розгляд.

Справа№ 300/3538/21

02 березня 2022 року.

Позивач звернувся в суд з адміністративним позовом до Міністерства у справах ветеранів України (далі – відповідач) про визнання протиправними дії щодо відмови у наданні статусу учасника бойових дій.

Рішенням суду позов було задоволено в частині визнання протиправною відмову в наданні позивачу статусу учасника бойових дій. Внаслідок чого  суд зобов`язав Міністерство у справах ветеранів України організувати провести засідань Міжвідомчої комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій та виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) або інвалідності волонтера й деяких інших категорій осіб відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» повторно розглянути заяву позивача про надання статусу учасника бойових дій від 12.03.2020 р.

Цікаво, що надати статус УБД звертались особи, які виконували певні дії в зоні бойових дій, але залишались цивільними, а не військовослужбовцями (мешканка тимчасово окупованої території та волонтер благодійного фонду, чия робота була пов`язана з виконанням обов`язків на територіях, де відбувалися бойові дії).

Що цікавого в цих справах для військових? Те, що судом чітко прописані повноваження міністерств, спецкомісій, вимоги до документів, до довідок, які видає командир частини. Ці положення є однаковими для будь-якої категорії громадян.

Справа № 233/2929/17

03 липня 2019 року.

Позивач звернувся до суду із заявою про встановлення факту участі в бойових діях у складі добровольчих формувань, посилаючись на те, що він звертався до Міністерства оборони України з проханням встановити йому статус учасника бойових дій під час проведення АТО, проте отримав відповідь, що його до списку учасників не внесено.

Суди першої та апеляційної інстанцій вимоги заявника задовольнили, а Міністерство оборони України подало касаційну скаргу, в якій зазначило, що ці вимоги не підлягають вирішенню в порядку цивільного судочинства, а тому провадження у справі підлягає закриттю. Разом з тим, на думку касатора, відмова відповідного органу в установленні зазначеного факту може бути оскаржена до суду в порядку адміністративного судочинства.

Крім того, Міноборони стверджувало, що порядок встановлення факту участі особи в бойових діях, у тому числі під час проведення АТО на сході України, визначений Порядком надання статусу учасника бойових дій особам, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України й брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України № 413 від 20 серпня 2014 року.

Виходячи з того, що дії чи бездіяльність органів, уповноважених приймати рішення про надання статусу учасника бойових дій, заявник не оскаржує, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що справа не містить ознак  публічно-правового спору.

Вирішуючи спір, Велика Палата ВС зазначила, що встановлення факту участі особи в АТО є складовою процесу надання їй статусу учасника бойових дій, здійснюється в позасудовому, а не судовому порядку. Указане питання належить до повноважень спеціально уповноважених на це органів (комісій чи міжвідомчих комісій). Звернення особи, яка претендує на отримання статусу учасника бойових дій, розглядають саме ці комісії, а в разі відмови в наданні відповідного статусу особа має право звертатися до суду для оскарження рішення комісії, в тому числі щодо невстановлення факту участі в бойових діях.

З урахуванням наведеного, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що зазначений спір не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, а повинен вирішуватися в позасудовому порядку відповідно до встановленої законодавством процедури. У зв’язку з цим рішення судів першої та апеляційної інстанцій були скасовані, а провадження у справі закрите.

Тому наголошуємо, що перед тим, як позиватись, краще отримати персональну консультацію у професіоналів з юриспруденції.

Тоді ви будете знати:

– розглядається певна підстава судовим чи позасудовим порядком;

– які слова, інформація, факти повинні бути прописані в довідці, рішенні, іншому документі, що ви отримуєте від командування чи іншого державного органу;

– якщо вирішення є позасудовим, то що саме оскаржується в суді – дія, рішення, бездіяльність чи щось інше;

– до якого саме суду подавати позов – адміністративного чи цивільного;

– що заяву слід писати відразу, не гаючи часу на судові процедури.

Позбавлення статусу УДБ

1. Позбавлення статусу учасника бойових дій за заявою особи.

Особа може бути позбавлена статусу учасника бойових дій за її власною заявою. Рішення про позбавлення особи статусу учасника бойових дій приймає та ж комісія, що надавала особі такий статус. Виноситься Рішення про позбавлення статусу учасника бойових дій, а посвідчення вилучається або визнається недійсним.

2. Позбавлення статусу учасника бойових дій комісією.

Підставою для позбавлення комісією або міжвідомчою комісією статусу учасника бойових дій осіб є:

– копія обвинувального вироку суду, який набрав законної сили, за вчинення особою умисного тяжкого або особливо тяжкого злочину під час виконання бойового (службового) завдання із захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в умовах безпосереднього зіткнення та вогневого контакту з військовими формуваннями інших держав і незаконними збройними формуваннями, що надійшов від органів прокуратури, органів або установ виконання покарань, а також від інших осіб, установ або органів у випадках, передбачених законом, на розгляд комісії або міжвідомчої комісії для прийняття відповідного рішення;

– документи державних органів, військових частин (органів, підрозділів), установ, організацій та підприємств, матеріали службових перевірок та інші документи, що встановлюють факт подання недостовірної інформації про участь особи у виконанні бойового (службового) завдання із захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в умовах безпосереднього зіткнення та вогневого контакту з військовими формуваннями інших держав і незаконними збройними формуваннями або подання недостовірних даних про неї, надіслані ними на розгляд комісії або міжвідомчої комісії для прийняття відповідного рішення;

– заява особи про позбавлення її статусу учасника бойових дій із зазначенням причини, надіслана нею на розгляд комісії або міжвідомчої комісії.

Отримання статусу учасника бойових дій є не лише фактом ствердження вашого вкладу в нашу перемогу, а й подякою від держави у вигляді:

– отримання безоплатного лікування, реабілітації та певних лікарських препаратів;

– отримання грошової допомоги через тимчасову непрацездатність (розмір 100 % від середньої заробітної плати в регіоні);

– зменшення на 75 % загальної оплати суми всіх комунальних платежів для вашої сім’ї;

– придбання палива лише за 25 % від його вартості;

– безоплатний проїзд у громадському транспорті;

– оформлення пенсії або щомісячної допомоги від держави;

– отримання земельної ділянки;

– отримання пільгових грантів та фінансування від держави та інших організацій у межах державних програм на розвиток  власної справи;

– податкові пільги.

У цій статті ви знайдете проаналізовані питання щодо того, як військовослужбовцю перевестися до іншої частини. Здавалося б, у чому питання? Пиши рапорт і переводься! Однак реалії життя доводять, що не все так просто. Тож будемо розбиратися, як відбуватиметься переміщення з частини в частину, що може стати цьому на заваді та як сьогодні подібні питання вирішуються у правовій і судовій площині чинного законодавства України.

Почнемо ми з того, що повинен містити в собі Рапорт про переведення, ознайомитися з яким можна в додатку 1 до цієї статті.

Переміщення можливе за кількома підставами:

1. За законом (необхідністю, наприклад, доукомплектування в особливий період тощо).

2. За  рішенням командира (або вищого керівництва):

2.1. За вашим погодженням.

2.2. Без вашого погодження.

3. За власним бажанням.

Порядок переміщення військовослужбовців визначено Положенням про проходження громадянами України  військової  служби у Збройних силах України (далі по тексту «Положення»), затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008. Положенням визначено, що це є:

– нагальна поточна необхідність і планове переміщення (контракт та міжнародна служба),

– службова необхідність.

У всіх цих випадках Положення надає повноваження вищому командуванню приймати відповідні рішення й доводити їх до відома військовослужбовця.

Повноваження приймати рішення й видавати відповідні накази про переміщення офіцерського складу між військовими частинами, оперативними командуваннями, з’єднаннями, видами ЗСУ нормативно віднесено до тих посадових осіб, яким підпорядковані ці з’єднання, оперативні командування, військові частини та інші сили ЗСУ, крім посад, що належать до повноважень вищої посадової особи. Для представників офіцерського складу є певні обмеження, якщо вони відносяться до офіцерів-випускників вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти. У таких випадках протягом року вони не підлягають переміщенню по службі, виключення становлять випадки:

1) у зв’язку зі службовою необхідністю для комплектування Сил негайного реагування Збройних Сил України;

2) в разі неможливості проходження військової служби на займаній посаді за станом здоров’я, відповідно до висновку (постанови) військово-лікарської комісії;

3) якщо займана посада підлягає скороченню внаслідок скорочення штатів або проведення організаційних заходів;

4) за сімейними обставинами – на особисте прохання;

5) у зв’язку з призначенням на нижчу посаду в порядку дисциплінарного стягнення;

6) у зв’язку з перебуванням у відносинах прямої організаційної та правової залежності з особами, які є близькими особами ( абзац 4 частини 1 статті 1 Закону України «Про запобігання корупції»);

7) у разі потреби доукомплектування в особливий період посад, передбачених штатами воєнного часу (пункт 111 Положення).

Підстави для переміщення:

 Чинне законодавство України визначає такі підстави:

1. Службова необхідність.

Вона завжди пов’язана з комплектуванням підрозділів негайного реагування Збройних сил, що обумовлено поточною ситуацією та під час особливого, зокрема, воєнного стану.

2. Організаційно-штатні заходи.

Будь-які штатні питання: скорочення штату, розширення, планові заміни, непридатність або неможливість виконувати певні посадові обов’язки, керівні дії тощо.

3. Службова характеристики.

Мова йде про призначення на нижчу посаду в порядку дисциплінарного стягнення.

За вищевказаними трьома пунктами ініціатива щодо переміщення належить командуванню Збройними силами, з огляду на потреби держави, наявності особливого стану в країні. Ідеться про зовнішні фактори, які формують прийняття певних рішень із боку вищого управлінського керівництва, а також, коли дії особи-військовослужбовця, порушують законодавство, Устави чи військову дисципліну.

4. За станом здоров’я.

У цьому випадку обов’язковою умовою є наявність висновку ВЛК й ініціатором може виступати як командир певного підрозділу, частини тощо так і військовослужбовець. Якщо ініціатива переміщення належить військовослужбовцю, він подає рапорт і всі підтверджуючі документи та скарги на погіршення стану здоров’я. Більш детально про це радимо прочитати у відповідній статті на сайті, де ця тема ретельно розібрана й описана.

Якщо ініціатива належить командуванню чи керівництву, то наказ про призначення ВЛК щодо військовослужбовця видається саме ними

5. За сімейними обставинами.

За цією підставою користуємося Положенням про проходження громадянами України військової служби в ЗСУ та звертаємося до статті, яка присвячена саме цій темі. У ній детально розібрано нюанси, процес і судову практику, оскільки як для звільнення, так і для переміщення, вимоги за документами будуть однакові.

А тепер більш детально зупинимося на пунктах 4 і 5.

Переміщення за станом здоров’я регламентується Положенням про військово-лікарську експертизу у Збройних силах України, що затверджене Наказом МОУ № 402 від 14.08.2008 р.

Обов’язково приділіть увагу тому, що буде написано в довідці ВЛК, бо, згідно пункту 82 Положення, для переміщення слід мати висновок від комісії про один із таких станів:

1. Стан «непридатний» для військової служби – цілком чи частково. Наприклад: 

– непридатний до навчання на певну військову спеціалізацію;

– непридатний до несення певної служби (а не взагалі служби в лавах Збройних сил);

– непридатний до служби на певних засобах (підводний човен, літак тощо);

– непридатний до служби у миротворчому персоналі або у військовому резерві;

Подібна непридатність може виникнути під час несення військової служби як у мирний час, так і під час воєнного стану, внаслідок отримання певної травми або значного зменшення певного виду військової техніки для воєнних дій та будь-які інші зовнішні обставини, що прямо впливають на факт отримання військовослужбовцем  стану «непридатний».

2. Стан «потребує».

– потребувати можна звільнення від походів із переоглядом через 3–6 місяців, але при цьому особа може виконувати штабну чи офісну роботу;

– потребує протезування та/або ортезування, але придатний до виконання інших видів військової служби.

3. Стан «обмежено придатний».

«…Одночасно з постановою ВЛК в індивідуальному порядку з урахуванням військової спеціальності, займаної посади, віку, роботи, що фактично виконується, пристосованості до неї того, хто пройшов медичний огляд, у постанові в довільній формі вказується, які види служби та роботи протипоказані цій особі. Особи, визнані обмежено придатними до військової служби, – непридатні до служби у високомобільних десантних військах, плавскладі, морській піхоті, спецспорудах. Військовослужбовці, визнані обмежено придатними до військової служби, придатні до служби у частинах (підрозділах) забезпечення, військових комісаріатах, установах, організаціях, навчальних закладах» (підпункт «г» пункту 20 Положення).

4. Стан «тимчасово непридатний».

Тимчасово непридатним можна бути до певного виду діяльності або мати прописані протипоказання до чогось (наприклад, до виходу в море на підводному чи надводному човні). Але інші види військової служби особа може нести.

Тому такі висновки ВЛК слугуватимуть необхідності забезпечити переведення військовослужбовця до іншої військової частини, на інший вид діяльності, пройти навчання та приступити до військової служби в іншій спеціалізації, виді діяльності тощо.

Усі заявлені вище пункти щодо стану здоров’я військовослужбовця говорять про те, що така особа може виконувати не активну бойову роботу, а, наприклад, роботу у штабі, роботу, пов’язану з технічним віддаленим забезпеченням, у військкоматах, у підрозділах, пов’язаних із навчанням, як викладач і т. і.

Як наслідок, обмежена придатність може потягти за собою й питання відповідності посаді, що обіймає, якщо йдеться про посадову особу, про командира, заступника, керівника певного підрозділу (тобто виникне організаційно-штатна підстава для переведення).

Тепер кілька  ремарок  щодо  обґрунтування та наслідків переміщення за сімейними обставинами:

Підстави, документальне оформлення та процедуру для звільнення за сімейними обставинами було розглянуте в тематичній статті на цьому сайті. На відміну від звільнення, для переміщення «Положення про проходження громадянами України військової служби у ЗСУ» містить норму «на особисте прохання військовослужбовця». Можливо в мирний час буде більше шансів для задоволення «особистого прохання», однак в особливий час чи під час воєнного  стану це малоймовірно.

Вимога Положення про проходження громадянами України військової служби в ЗСУ для подібної підстави прописана так: перерахувати та деталізувати обставини, за яких військовослужбовець бажає змінити місце служби. При цьому підлягають доведенню обставини того, що інші родичі (батьки чоловіка/дружини) не можуть надати таку допомогу особі, яка потребує турботи.

Тому, на наш погляд, в умовах воєнного стану подібна норма законодавства вимагає від військовослужбовця дещо більш прискіпливого й відповідального відношення до вибору умови для переведення «за сімейними обставинами». Тут вам прийдеться не лише описати та підтвердити документами  особливості сімейного стану, що виник, а й довести факт того, що більше нема кому реально надати допомогу/турботу/дії, яких потребує сім’я /член родини й забезпечити це можете лише ви.

Тобто, прийдеться зібрати й надати докази/документи/свідчення, що майновий фізичний чи родинний стан і наявність родичів  є саме такі, що унеможливлюють надання потрібної допомоги члену родини й лишаєтесь саме ви й тому вас ЗОБОВ’ЯЗАНІ перевести до іншої частини.

Був випадок, коли військовослужбовець звернувся із рапортом на переміщення за сімейними обставинами до військової частини за місцем проживання батька-інваліда, після чого командування вирішило його звільнити за статтею 26 ЗУ «Про військовий обов’язок та військову службу».

Які документи слід надати? Довідку про сімейний стан, акт обстеження житла, медичні документи, свідоцтво про народження чи смерть, довідку про інвалідність, висновки спеціалізованих медичних комісій, довідку з центру зайнятості чи опікунського центру, рішення суду та будь-які інші документи, виходячи з фактичної ситуації. Тут може бути практична порада: цінуйте свій час та довіряйте фахівцям, отримавши консультацію юриста.

Якщо переконати командування не вдається, то можна скористатися правом на 10-денну відпустку й зайнятися збиранням документів, підтверджень, отриманням відношення.

Що таке відношення? Це документ від командира підрозділу, куди ви переводитеся. У ньому повинно бути зазначено, що та частина, куди ви хочете/плануєте перевестись дійсно має вакантну посаду, яку ви плануєте зайняти. Необхідно, щоб вакантне місце відповідало вашому фаху чи військово-обліковій спеціальності. Відношення – це згода командира іншої частини вас прийняти. І лише після цього ви подаєте  відповідний рапорт своєму командиру.

Відношення буде братися до уваги командиром вашої частини, однак ніде не написано, що цей документ повинен забезпечити його обов’язкове виконання. Якщо ж такого документу у вас немає, а переміщення, все ж таки, повинно відбутись, керівництво самостійно обирає частину призначення й ви будете про це повідомлені.

Законодавство визначає підстави, коли командування ЗОБОВ’ЯЗАНЕ видати наказ по ваше переміщення. Для цього є три підстави:

1) стан здоров’я військовослужбовця або за стан здоров’я членів його сім’ї (за рапортом та за наявності відповідного медичного висновку);

2) потреба догляду за непрацездатними чи хворими батьками, дружиною (чоловіком) чи особами, які виховували його з дитинства замість батьків і були визнані опікунами (за рапортом та документами, які підтверджують потребу в постійному сторонньому догляді за ними);

3) переміщення дружини (чоловіка) військовослужбовця, які проходять військову службу за контрактом, на нове місце служби в порядку, визначеному пунктом 114 «Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних силах України».

При наявності хоча б однієї з цих підстав, командування, згідно з законом, має здійснити переведення, не потребуючи вашого погодження.

Також пункти 82 й 111 Положення встановлює переміщення без згоди військовослужбовця за підставами сімейного характеру, за станом здоров’я, організаційними змінами, у зв’язку з перебуванням із близькими особами у відносинах прямої організаційної та правової залежності (наведений перелік не вичерпний). Однак у деяких випадках, згідно з пунктом 112 Положення, військовослужбовець може не надати згоду на переміщення в таких випадках:

– неможливість проходження військової служби в місцевості, до якої його переміщують, відповідно до висновку (постанови) військово-лікарської комісії;

– неможливість проживання членів сім’ї військовослужбовця за станом здоров’я в місцевості, до якої його переміщують, відповідно до документів, які це підтверджують;

– потреба у догляді за непрацездатними чи хворими батьками, дружиною (чоловіком) або особами, які виховували його з дитинства замість батьків і були визнані опікунами та мешкають окремо від сім’ї військовослужбовця, відповідно до документів, які це підтверджують.

Тобто, ці підстави є ЗОБОВ’ЯЗАННЯМ для командування вас перевести.

Тому, якщо вас переміщують за наказом командування на підставі пункту 112 Положення, то ви маєте право відмовитись і залишитись нести службу у своїй частині. У всіх інших випадках ви мусите виконати наказ про ваше переміщення.

Коли мова йде про переміщення за вашою вимогою, тобто за власним бажанням, то ви подаєте рапорт про переміщення. Це ваше право й обов’язок командування цей рапорт розглянути й винести рішення.

Якщо командування розглянуло ваш рапорт і винесло позитивне рішення, то про це видається відповідний наказ. При цьому слід розуміти, що в подібних випадках право командира задовольнити ваше прохання чи ні, крім тих ситуацій, коли закон вимагає обов’язковості переміщення.

Однак і в таких випадках можуть бути непорозуміння.

Командування може не розглянути поданий вами рапорт. Чітко встановлених термінів на розгляд у законодавстві не встановлено. І це проблема. Тому ми вважаємо, що термін розгляду повинен бути аналогічним строку розгляду заяв громадян, тобто не перевищувати 30 календарних днів.

Треба чітко розмежовувати, в якому випадку вас не переводять, коли зобов’язані перевести, а коли наступають підставами, при яких командир має право (а не обов’язок) здійснити переведення. Окреме питання, коли не розглядається, тобто ігнорується поданий вами рапорт. Розглянемо всі ці моменти.

Якщо є чітка підстава для переміщення військовослужбовця, визначена в законодавстві України, підтверджена документами, але переміщення не відбувається, бо не прийняте відповідне рішення, не виданий наказ на підставі цього рішення, або наказ є, але він не виконується, чи ваш рапорт не розглядається. Найпростіше, що в цьому випадку можна зробити, подати скаргу до вищого органу, або відразу до кількох:

1) військової служби правопорядку ЗСУ,

2) Генерального штабу,

3) Міністерства оборони України.

Щодо строків розгляду скарги, то вони прописані в законодавстві – 30 календарних днів і ще додатково 15 днів, але лише у випадках, коли вивчення обставин потребує додаткового часу. Тобто максимум 45 днів. За результатами розгляду скарги ви отримаєте або позитивну відповідь, або негативну. У будь-якому випадку ви отримаєте відповідь.

І це добре, бо є чіткі вимоги до відповіді. Вона повинна бути обґрунтована й містити посилання на закон. Тому, якщо відповідь на вашу скаргу необґрунтована, не відповідає нормам законодавства, не вирішує ваше питання, то таку відповідь можна оскаржити в суді. Позов буде стосуватись не дій чи бездіяльності певних посадових осіб, а саме правомірності чи законності того, що написано у відповіді на вашу скаргу. Тут вже будуть розглядатись питання застосування матеріальних норм права й закон буде на вашому боці. Принаймні судова практика свідчить саме про це. Головне не проґавити строк подачі скарги до суду й правильно обрати суд – адміністративний чи загальної юрисдикції. Якщо оскаржуєте документ, то адміністративний, а якщо діяння певної особи й захист своїх прав – то загальної юрисдикції.

Окрім скарги, можете скористуватись зверненням до суду на бездіяльність посадової, уповноваженої особи. Але це вимагає часу й може бути не настільки ефективним, щоб прискорити вирішення питання одразу.

Якщо ж наказ є, але не виконується, то, окрім скарги й розголосу, ви маєте можливість скористатись статтею 403 Кримінального кодексу України й подати заяву про злочин, яким є невиконання наказу. Однак доведення цього буде покладено саме на вас як заявника, вам доведеться пояснити, в чому полягає невиконання наказу керівною особою.

Усі скарги, заяви, позови, рапорти, звернення слід готувати у двох примірниках, на одному з яких буде відмітка для вас, коли ви його подали, за яким номером/датою прийнято заяву й це буде підтвердженням. Якщо можливості подати особисто у вас немає, це можуть зробити від вашого імені довірені особи, рідні, адвокат.

Також, при наявності електронного ключа й доступу до Інтернету, ви можете подати скаргу чи будь-який інший документ через електронну пошту, скориставшись підтвердженням вашого ЕЦП. І тоді підтвердженням буде електронний лист на офіційну пошту адресата.

Як бачимо, варіанти є, треба тільки розібратись, що подавати, куди саме й достовірно викласти суть ситуації в документі.

Додатково можна надати розголосу через журналістів і засоби масової інформації. Та, тут слід пам’ятати про відповідальність за недостовірні дані чи наклеп. Тому, якщо ви вирішили вдатись до розголосу через ЗМІ, краще порадитися з юристом, як саме правильно це зробити. Бо репутаційні питання й питання моральної шкоди є досить важливими.

А тепер познайомимо вас з результатами кількох судових справ.

Справа № 400/1537/19.

Апеляційна скарга про визнання одного з пунктів наказу протиправним. За цим пунктом особу перевели хоч і на вищу посаду, але в іншу місцевість.

Що в цій справі цікавого? Те, що суд першої інстанції не задовольнив позов військовослужбовця, мотивуючи тим, «…що рапорт позивача не містить посилань на підстави неможливості його переміщення на вищу посаду в іншу місцевість. Згідно висновків суду першої інстанції, позивачу необхідно було надати разом з рапортом документи, що підтверджують, що його діти за станом здоров`я не можуть проживати в місцевості, до якої його переміщують. Оскільки таких документів не було надано, тому відповідачем обґрунтовано прийнято спірний наказ».

Тому важливо додавати або зазначати у своїх скаргах, зверненнях, рапортах усі умови, обставини та посилання на те, що такий документ буде наданий протягом строку, необхідного для його отримання чи надсилання. Тому навести докази це добре, але їх бажано підтвердити хоча б копіями документів. Тоді все буде зрозуміло.

Отримавши таке рішення першої інстанції, позивач-військовослужбовець подав своє непогодження до апеляції й таки виграв суд. Суд мотивував своє рішення тим, що офіційно позивач подавав рапорт про своє непогодження з переміщенням, є копія цього рапорту з належними відмітками про отримання його командуванням і відповіді на цей рапорт надано не було.

Дуже важливо відповідально ставитись до формальностей щодо подачі документів. Це все буде свідчити на вашу користь. Шукайте цю справу в Єдиному реєстрі судових рішень і будете обізнані ще краще.

Справа № 260/1381/21.

Позов до адміністративного суду стосувався скасування наказу про переміщення, оскільки у позивача-військовослужбовця є батьки, яких слід утримувати, і згоду на переміщення керівництво військової частини від позивача не отримало.

Як гадаєте, чим захищався відповідач? А ось чим: «…позивач не надав документів, які б підтверджували факт утримання чи піклування за непрацездатною особою, яка потребує стороннього догляду посилання позивача на дані обставини є необґрунтованими».  Тож документальне й описове підтвердження  своїх слів – це дуже важливо!

Тому суд позивачу в задоволенні скарги відмовив.

Що робити в такій ситуації? Вона НЕ безнадійна. Просто особа не розібралася й подала до суду передчасно. Та втратила, як на нашу думку, час. Ситуація не змінилася, непрацездатна особа, що потребує догляду також залишилася. Просто тепер, військовослужбовець має зібрати документи й подати новий рапорт про переміщення в ту місцевість, звідки його перевели.

Ще одну справу можна прочитати повністю в Єдиному реєстрі судових рішень, але суть її наводимо.

Ще одну справу можна прочитати повністю в Єдиному реєстрі судових рішень, але суть її наводимо.

Справа № 820/2720/17.

Про обов’язок військової частини, після переміщення військовослужбовця на нове місце служби, проводити перевірку вислуги років для виплати відповідної надбавки.

Сумна й болюча тема, однак сучасні реалії життя вимагають володіти інформацією про те, як оформити виплати за загиблого військовослужбовця. Законодавець постійно вносить зміни й коригує процедуру таких виплат, а ми  тримаємо руку на пульсі цих змін, щоб надавати нашим читачам своєчасну й повну допомогу з реалізації та захисту своїх прав. Все буде Україна!

За загальною нормою в законодавстві України оформити таку виплату можливо в разі:

– загибелі (смерті),

– інвалідності,

– часткової втрати працездатності (без встановлення інвалідності військовослужбовців).

Одноразова грошова допомога виплачується рівними частками всім особам, які мають право на її призначення та отримання, після їхньої особистої заяви чи заяви їхніх законних представників. Перелік «усіх осіб», які мають право на частину такої виплати можна подивитись у ст. 16¹ Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»:

– батьки,

– один із подружжя, що не одружився вдруге,

– діти, які не досягли повноліття,

– утриманці загиблого (померлого).

Кілька ремарок щодо  отримувачів такої виплати:

«батьки» – щодо них, якщо на момент смерті військовослужбовця батьки (один із батьків ) були живі-здорові, подали вчасно документи на виплату, але виплати не встигли отримати й померли (чи помер), то така виплата буде включатись у їхню спадщину;

«один із подружжя, який не одружився вдруге» – саме на момент смерті військовослужбовця, документи на виплату та призначення виплати відбулося за час, коли особа вдруге не одружилася. Якщо виплату призначили, але не виплатили й у цей час людина одружилася, то вона не втратить призначену їй виплату;

«діти, які не досягли повноліття» – мають право на виплату, навіть за умови, що інший із подружжя одружився ще раз;

«утриманці загиблого (померлого)» – це ті, хто має право на пенсію в разі втрати годувальника відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених із військової служби та деяких інших осіб».

Якщо ви маєте офіційні документи, що підтверджує ваш статус батьківства, подружжя, свідоцтва про народження дитини, то питань не виникне. Але спірні питання зазвичай виникають тоді, коли відносини не врегульовані законом. Тож, розглянемо кілька таких моментів – «цивільний шлюб», «незареєстрована дитина», «дитина, народжена після смерті військовослужбовця».

Цивільні шлюбні відносини надавали право на  виплату ОГД (одноразову грошову допомогу), але… Є одне «але». Це можливість беззаперечного подання документів на допомогу (виплату) до 25 серпня 2022 року і після.

До цієї дати, коли ви офіційно отримали рішення суду про факт вашого спільного проживання, то маєте право подати заяву та документи на отримання виплати. Якщо ж термін подання таких документів минув, то його слід поновити, знову ж таки через суд, і лише після цього подаватись на виплату. Тоді отримати її законним шляхом було цілком правомірно в повному обсязі.

Це підтверджує рішення судів та Єдиний державний реєстр судових рішень – справи 398/2444/22 та 240/5809/18.

Однак, внаслідок внесених змін до  Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» із 25 серпня 2022 року така можливість відсутня. Оскільки норма щодо «членів сім’ї» зникла із ст. 16¹ цього закону.

Законодавець  залишив лише тезу про «один із подружжя…». За термінологією чинного законодавства України, «подружжя» це…. І тут ми з’ясовуємо, що законодавчо немає визначення терміну «подружжя». Однак існує ст. 36  Сімейного кодексу України де записано, що «права та обов’язки подружжя виникають на підставі шлюбу». Ч. 1 ст. 21 Сімейного кодексу України визначає, що «шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану». А ч. 2 ст. 21 СКУ безапеляційно додає, що «проживання однією сім’єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення в них прав та обов’язків подружжя».

І, начебто все зрозуміло: є реєстрація в РАГСі – є визнання шлюбу, нема – то  й нема. Визначення терміну «подружжя» надає Академічний тлумачний словник, згідно з яким «подружжя – це шлюбна пара». Знову ж відсилка до терміну «шлюб», а шлюб це лише після реєстрації у відповідному державному органі РАГС.

Тож у цьому випадку порада може бути тільки така: офіційні шлюбні відносини можна зареєструвати навіть на відстані засобами цифрової системи «Дія». Дбайте про себе та один про одного!

Як мінімум, до моменту внесення змін до законодавства з питань повернення компенсацій, допомоги та інших виплат не лише одному з подружжя, а й тим, хто перебував у сімейних відносинах без реєстрації шлюбу. Про цей законопроект ви  можете прочитати далі, а поки розглянемо питання «незареєстрованої дитини» на момент смерті військовослужбовця, та «дитини, народженої після смерті військовослужбовця».

Дорослі можуть не бути в шлюбі, можуть не проживати в сімейних відносинах без реєстрації шлюбу, хтось узагалі може бути одружений на людині, що не є  біологічним  батьком дитини. Але, якщо дитина народжена до моменту смерті військовослужбовця, він має бути визнаний біологічним батьком і вписаний у свідоцтво про народження дитини. У такому випадку питання відсутні. Мати, як представник дитини, що не досягла повноліття, має право подати заяву на ОГД.

У ситуації, коли у свідоцтві про народження батько не вписаний або вписані умовні дані, то без звернення до суду та встановлення факту батьківства не обійтися. Однак, якщо на момент смерті військовослужбовця дитина вже була народжена, то це спрощує подання заяви на ОГД. Хоч і затягує терміни. Тож спочатку ви маєте встановити факт батьківства, інколи навіть через експертизи й аналізи, але лише через суд. Отримавши рішення суду, ви (наприклад, мати, як законний представник дитини), під наглядом органів системи опіки, подаєте всі необхідні заяви та документи щодо нарахування дитині відповідної виплати. Але слід пам’ятати, що ці кошти не ваші. Вони належать вашій дитині, тож використовуйте їх розумно, щоб не зробити зле ні собі, ні дитині.

Суперечливішою ситуацією, з точки зору мотивації опонента в особі Міноборони України, виглядає та, коли дитина народилася після смерті військовослужбовця. Це питання є болючим для матері й проблемним у межах закону. Позиція Міноборони полягає в тому, що вони не визнають дітей, які народилися після смерті військовослужбовця як таких, що мають право на цю компенсаційну виплату. Мотивується це тим, що на момент смерті військовослужбовця факту наявності народженої дитини не було. Саме тому ми говоримо лише про судове рішення з цього питання, бо «полюбовної» розмови з Міноборони не буде. Висловлюються представники міністерства так: оскільки норми ст. 16¹ вищезгаданого Закону не містять окремої тези щодо дітей, народжених після смерті особи, то право на компенсацію мають лише члени сім’ї, що були народжені чи живі на момент загибелі військовослужбовця. 

Після того, як Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» зазнав змін у частині переліку тих, хто має право на компенсаційні виплати, порушені норми ст. 22 Конституції України, згідно з якими, при прийнятті нових законів або під час внесення змін до чинних законів, не допускається звуження обсягу й змісту існуючих прав і свобод. Обґрунтовано вважаємо, що вільне особисте тлумачення норм закону, яке б звужувало чиїсь права, взагалі є неприпустимим.

Законом встановлено охорону майбутньої правоздатності. Це така правоздатність, яка ще не настала. Також, є норми, що регламентують охорону інтересів суб’єкта права, які ще не з’явилися.

«У правовій доктрині протягом усього часу існування інституту охорони прав зачатих, але не народжених дітей (насцитурусів), продовжується дискусія щодо питання про їхню цивільну правоздатність, яка до цього дня не завершилася виробленням єдиного та однозначного підходу. Тим не менш, відсутність у законодавстві положень, що прямо закріплюють статус насцитуруса як суб’єкта цивільного права, не була перешкодою для захисту інтересів зачатої, але ще не народженої дитини, за допомогою норм спадкового та деліктного права. Так, ЦК України став на позицію захисту прав ненародженої дитини, визначивши в ст. 25, що у випадках, встановлених законом, охороняються інтереси зачатої, але ще не народженої дитини.

Мабуть, ви зрозуміли, що в цьому питанні уникнути судового розгляду не вийде. Однак шансів на виграш тут набагато більше, а ніж із питанням «сімейних відносин без укладення шлюбу», особливо, коли заручитесь підтримкою грамотного адвоката. А якщо місцева судова система буде неспроможна захистити права людини, дитини, то існує Європейський суд. І там, хоч і прийдеться почекати, але є підстави вважати, що їхнє рішення буде на користь захисту прав людини і ви, хоч і з затримкою, але отримаєте законні компенсаційні виплати.

Окрім питання одноразової компенсації є інші види виплат, такі як призначення пенсії по втраті годувальника. Така виплата передбачена ст. 1 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Для вашої обізнаності надаємо інформацію від Конституційного суду України за нормами Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» з офіційного веб-сайту суду:

https://ccu.gov.ua/storinka-knygy/218-simeyne-pravo

Розділ «Сімейне право», №№ 5/99, 3/09, 17/12:

Наведені правові норми дають підстави для диференціації членів сімей взагалі, членів сімей, які перебувають на утриманні або проживають із суб’єктами права на пільги щодо оплати користування житлом і комунальними послугами, на дві групи.

До першої з них слід віднести чоловіка або дружину військовослужбовця, працівника міліції, особового складу державної пожежної охорони та їх прямих родичів по низхідній і висхідній лініях – дітей і батьків.

Дружина (чоловік), їхні діти і батьки є членами сім’ї військовослужбовця, працівника міліції, особового складу державної пожежної охорони та нарівні з ним користуються пільгами щодо оплати житла і комунальних послуг, якщо вони проживають разом із ним, а в передбачених законом випадках ще й ведуть спільне господарство. Стосовно дітей не має значення їх походження, а також те, народжені вони в шлюбі чи поза ним. 

Абзаци 1–3, 5 пункту 6 мотивувальної частини:

Членом сім’ї, що перебуває на утриманні військовослужбовця (п. 6 ст. 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»), є та з визначених у пункті 1 цього Рішення особа, що перебуває на повному утриманні військовослужбовця або одержує від нього допомогу, яка є для неї постійним і основним джерелом засобів до існування. Це особи, що не мають власних доходів, або особи, пенсія, стипендія чи інший сукупний середньомісячний доход яких не перевищує офіційно встановленої межі малозабезпеченості (до законодавчого визначення прожиткового мінімуму). До них належать:

а) неповнолітні;

б) непрацездатні;

в) інші особи, яких військовослужбовець зобов’язаний утримувати за законом;

г) вихованці, учні, студенти, курсанти, слухачі (крім курсантів і слухачів військово-навчальних закладів та навчальних закладів органів внутрішніх справ), стажисти до закінчення навчальних закладів, але не довше ніж до досягнення ними віку, встановленого для таких членів сім’ї військовослужбовця, які мають право на пенсію у разі втрати годувальника;

д) працездатні члени сім’ї військовослужбовця, що зайняті доглядом за дітьми, братами, сестрами чи онуками військовослужбовця, які не досягли 8-річного віку, за інвалідом першої групи, дитиною-інвалідом віком до 16 років, за пенсіонером, який за висновком медичного закладу потребує постійного стороннього догляду, та визначеними законом іншими видами трудової діяльності, що зараховується до стажу роботи, який надає члену сім’ї військовослужбовця право на трудову пенсію;

е) інші особи, визнані утриманцями у встановленому порядку. У разі переведення військовослужбовця для подальшого проходження служби або навчання в інший населений пункт його утриманцями до надання житла сім’ї треба вважати і тих членів його сім’ї, які перебували раніше на утриманні військовослужбовця і залишились тимчасово проживати за попереднім місцем служби.

Пункт 3 резолютивної частини:

Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Служби безпеки України, Державного комітету нафтової, газової та нафтопереробної промисловості України, Міністерства фінансів України щодо офіційного тлумачення положень п. 6 ст. 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», ч. 4 і 5 ст. 22 Закону України «Про міліцію» та ч. 6 ст. 22 Закону України «Про пожежну безпеку» (справа про офіційне тлумачення терміну «член сім’ї») від 3 червня 1999 року № 5-рп/99.

Підняті й розглянуті нами питання є досить актуальними в межах нашої  країни. Особливо враховуючи наявність воєнного стану. А тому вчервні 2023 року Верховна Рада ухвалила в першому читанні законопроект № 9226. Ним пропонується розширити перелік осіб, які мають право на отримання одноразової допомоги:

– діти загиблого (померлого), у тому числі усиновлені, зачаті за життя загиблого (померлого) та народжені після його смерті, а також діти, щодо яких загиблого (померлого) було позбавлено батьківських прав;

– той із подружжя, який пережив загиблого (померлого);

– батьки (усиновлювачі), якщо вони не були позбавлені щодо нього батьківських прав і їхні права не були поновлені на час загибелі (смерті) особи;

– онуки, у випадку, якщо їх батька або матері, що є дитиною загиблого (померлого), не було в живих на момент загибелі (смерті) особи або на момент призначення допомоги;

– жінка або чоловік, з яким загиблий (померлий) проживали однією сім’єю, але не перебували у шлюбі між собою, за умови, що цей факт встановлено рішенням суду, яке набрало законної сили;

– утриманці загиблого (померлого).

При цьому встановлено можливість для військових та працівників ДСНС визначати частки отримувачів одноразової грошової допомоги за заповітом. Однак визначено, що малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти загиблого (померлого), непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки отримують незалежно від змісту особистого розпорядження (заповіту) половину частки, яка належала б кожному з них у разі виплати одноразової грошової допомоги без особистого розпорядження (заповіту).

Водночас не мають права на одноразову грошову допомогу батьки (в тому числі усиновлювачі) та повнолітні діти (в тому числі усиновлені), а також інші особи, які ухилялися від виконання обов’язку щодо утримання загиблої (померлої) особи, якщо ця обставина встановлена судом.

Чекаємо на його розгляд, прийняття і реалізацію.

Готуючи документи та заяви для отримання ОГД, пам’ятайте, що вашими помічниками мають стати:

– Конституція України;

– Сімейний кодекс України;

– Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу»;

– Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»;

– Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»;

– Постанова  КМУ № 168 від 28.02.2022 р.

Документи про смерть слід отримати в ТЦК або військовій частині. Саме там вам зобов’язані видати свідоцтво про смерть та документ про обставини смерті. Останній документ є основним для  можливості отримання виплати, про яку йдеться в цій статті.

Закон установлює, що підставою для таких виплат, смерть чи каліцтво, є факт того, що сталися це саме під час виконання обов’язків військовослужбовцем і виконання цих обов’язків пов’язане з захистом Батьківщини. Там однозначно  має бути зазначено, що смерть настала не внаслідок певного правопорушення, алкогольного чи наркотичного стану, самогубства й т. і., а також, що особа, під час смерті була належним чином захищена спеціальним одягом, засобами спеціального захисту й т. п.  

Тому уважно читайте отримані документи. Вимагайте їх правильного написання й формулювання, використані в них.

Після отримання цих двох дуже важливих документів, ви звертаєтесь до командування частини, в якій служив військовослужбовець, із заявою про отримання:

– витягу з наказу про виключення загиблого зі списку особового складу військової частини;

– документа, що свідчить про причини та обставини загибелі військового (якщо його не отримано в ТЦК);

– витягу з особової справи про склад сім’ї військовослужбовця.

Крім цього, з відповідного  РАГСу ви повинні надати довідку про сімейний стан військовослужбовця, копію паспорта чи ID-картки, коду РНОКПП або відмови від нього за релігійними переконаннями.

Докладаєте до цих документів всі інші, які свідчать про родинні стосунки, про наявність доказів знаходження на утриманні тощо, рішення суду (якщо є) та з усім пакетом документів і відповідною заявою звертаєтеся до ТЦК чи Центру соціального захисту населення (соціальної підтримки) про призначення вам виплати у зв’язку зі смертю (каліцтвом) військовослужбовця. Собі залишаєте копії цих заяв, у яких, крім усього іншого, вказано ще й перелік доданих копій документів і відслідковуєте перебіг часу та стан розгляду ваших заяв у такій структурі, як Департамент соцзабезпечення МО України.

Спецкомісія Департаменту приймає відповідне рішення  задовольнити вашу заяву чи відмовити з певних підстав. Будь-яка відмова має бути обґрунтована, з посиланням на норму закону й роз’яснена, тобто зрозуміла. Якщо рішення позитивне, то його затверджує Міністр оборони України і ви отримаєте вказану суму виплат через рахунки обласних ТЦК на відкриті вами рахунки в банку для таких виплат.

Пропоную познайомитися з судовою практикою, бо саме вона показує де можуть бути слабкі місця, на що слід звертати увагу та які є підстави для складання позову.

Справа № 209/1428/22

про встановлення факту смерті при проведенні бойових дій, коли тіло загиблого військовослужбовця з поля бою евакуювати не вдалося. Був складений Акт про настання смерті в присутності свідків, із зазначенням причиною смерті – вогнепальні кульові та осколкові поранення, й зазначено, що травма виявилась несумісною з життям.

Перелік того, що зазначається в Акті є важливим для всіх подальших дій. Тому уважно ставтесь до того, як складений Акт, що в ньому записано й чи є там усі необхідні фрази, зокрема така, як «травма виявилась несумісною з життям».

Розглянувши матеріали справи, суд встановив факт смерті військовослужбовця, незважаючи на те, що його тіло залишилось на полі бою. Суд, за певних обставин, вважає обґрунтованим твердження заявника про неможливість отримання на території, де ведуться бойові дії, документів, що підтверджують факт смерті за формою, встановленою чинним законодавством України. Тому з об`єктивних причин заява про встановлення факту смерті при проведенні бойових дій підлягає задоволенню.

Відповідно до п. 9 ст. 10 ЦПК України,  якщо спірні відносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за його відсутності, суд виходить із загальних засад законодавства (аналогія права).

Враховуючи те, що з початку військової агресії російської федерації проти України розпочатої 24.02.2022 р. й до сьогоднішнього дня чинним законодавством не встановлений порядок щодо рішень у справах про встановлення факту смерті на території, на якій ведуться бойові дії, суд вважає за необхідне застосувати аналогію закону та відповідно до ч. 4 ст. 317 ЦПК України визначити, що рішення про встановлення факту смерті особи на території, де ведуться бойові дії, підлягає негайному виконанню.

Факт швидкого й законного визнання загибелі військовослужбовця надає вам можливість здійснити інші дії з питань соціального захисту, а не чекати два роки від дня закінчення воєнних дій. Факт смерті, що встановлюється в судовому порядку, значно ефективніший, ніж процедура, коли суд оголошує особу померлою. Адже, як вказувалося, в такому разі для встановлення факту смерті родича члени сім’ї загиблого можуть звернутися до суду відразу, маючи необхідну доказову базу. Їм не потрібно при цьому чекати, щоб сплив певний термін із моменту загибелі рідної людини.

Але всі ці справи, які ми наводимо як приклад, пропонуємо вам читати повністю. Тоді складеться  більш цілісне розуміння ситуації, власних прав і можливостей у межах правового поля чинного законодавства України.

А також, пропонуємо звернути увагу на цей абзац судового рішення: «Відповідно до п. 9 ст. 10 ЦПК України, якщо спірні відносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутності такого, суд виходить із загальних засад законодавства (аналогія права)».

Це положення ЦКУ досить часто ставало таким, що врегульовувало спірні ситуації на користь розумного підходу до вирішення справи та може стати в нагоді при позовах щодо виплат в  інтересах дітей.

Миру нам і Перемоги!

Будьте уважні, що використане законодавство актуальне на 23 серпня 2023 року.

Керуючий адвокат адвокатського бюро «Керімов та партнери»,

кандидат юридичних наук, юрисконсульт Харківської обласної

ГО «Спілка ветеранів АТО»

Алік КЕРІМОВ